БЕЗТЯ́МНІСТЬ, ності, ж.
Стан за знач. безтя́мний 1.
Скоро тільки вирветься [Василь] на самоту, в ліс, на толоку, то співає-співає, а властиво, галайкоче без тями, людям на сміх, а собі, мабуть, на полекшу [полегшення], а бодай на забуття, на оп'яніння та безтямність (І. Франко);
Вночі, коли всі сплять, він іноді схоплюється з ліжка, страшний у своїй безтямності, лізе до вікон, кричить, комусь погрожує (А. Шиян).
НЕСТЯ́МА (стан людини, що втратила самовладання, розуміння, діє несвідомо, ніби втративши розум), НЕСТЯ́МНІСТЬ, БЕЗТЯ́МНІСТЬ, ЗНЕТЯ́МА розм., НЕТЯ́МА розм. Вона сиділа якраз лицем до пожежі. Поперед неї в страшній нестямі закостеніла Оришка (Панас Мирний); Сміючись і плачучи від радості, Маковей кинувся до свого вірного коня, в гарячій нестямності повис йому на шиї (О. Гончар). — Пор. несамови́тість.
-ності, ж.
Стан за знач. безтямний 1).
Senselessness; state of frenzy
до безтямності — to distraction, to a frenzy
див. глупота; нісенітниця