АДЖЕ́1

АДЖЕ́1, част. 1. Уживається на початку речення для підсилення висловлюваної думки; та ж, тож. — Хіба мій батько панський був? Адже він москаль!— каже, здивувавшись. Чіпка (Мирний, II, 1954, 63); Адже це уже не дивно, що ми твердо, супротивна, владно устаєм (Тич., І, 1946, 195). 2. у сполуч. з ж, діал. Уживається як стверджувальна частка при відповідях; так, авжеж, звичайно. — Чи ти підеш туди? — Адже ж! (Сл. Гр.). АДЖЕ́2, спол. Поєднує підрядне речення причини з головним; тому що, бо. Я старався заспокоїть себе: адже то були звичайні господарські розмови, які ведуться скрізь (Коцюб., II, 1955, 358); Зовсім нема чого ставити питання про перемогу того чи іншого діалекту, адже літературна мова мусить витворитись з усіх діалектів (Л. Укр., V, 1956, 126). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 20.