У́СТРІЙ

У́СТРІЙ, рою, ч. Установлений суспільний порядок, система організації чого-небудь; лад. Під самим поняттям соціалізму мислиться такий устрій, при якому всяке насильництво людини над другою буде неможливе (Еллан, II, 1958, 214); Земний уклін тобі, Хмельницький! Ми з братом в дружбі віковій Громили устрій кріпосницький, За волю йшли на смертний бій (С. Ол., Вибр., 1959, 31); Радянський Союз — країна найпередовішого в світі соціального ладу, найпередовішого в світі політичного устрою (Рильський, IX, 1962, 12). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 502.