ЄВАНГЕЛІЄ

ЄВА́НГЕЛІЄ

• ЄВАНГЕЛІЄ

(грец. ευαγγέλιον — добра звістка)

- жанрове визначення перших чотирьох книг новозавітної частини Біблії, в яких викладаються основи християн. віровчення. Це своєрідна повість про життя і вчення Ісуса Христа, подана у чотирьох версіях, які доповнюють одна одну. Укладення їх традиція приписує відповідно Матфею, Марку, Луці та Іоанну. Ці Є. — канонічні (в християнстві — "богонатхненні"), тобто визнані христ. церквами, на відміну од кількох Є., які вважають апокрифами. Євангелія Матфея, Марка і Луки близькі змістом, тому їх називають синоптичними (грец. συνοπτικός — зведений). Найкоротше з них Є. Марка. Ймовірно, воно було джерелом для Є. Матфея і Луки, в котрих використано і якийсь згодом втрачений літ. твір та усні перекази. Є. Іоанна створено на основі ін. джерела. Очевидно, Є. виникли на межі 1 і 2 ст. н. е. Припускають, що Є. Марка укладене в Римі, Матфея та Іоанна — в Сірії, Луки — в Кесарії або Римі. За жанровою природою Є. — поєднання оповіді, учительної проповіді та циклів сентенцій-притч. Тексти Є. не тільки читались і слухались, а й проголошувались під час церк. відправ. Як і всі біблійні та богослужебні книги, Є. відзначаються сталістю й незмінністю тексту. В давньорус. книжність Є. перейшли, вірогідно, у старослов'ян. перекладі з грец. мови, здійсненому Кирилом і Мефодієм (9 — 10 ст.). Текст цього перекладу дійшов до нас у створених різного часу і на різних слов'ян. територіях списках, найраніші з яких датуються 11 ст. Вони різняться мовою, графікою й орфографією. Списки Є. становлять чверть усієї давньорус. книжної спадщини 11 — 14 ст. Існує два типи євангельських книг: тетраєвангелія (четвероєвангелія) та апракосні Є. (апракоси). У тетраєвангеліях тексти євангелістів Матфея, Марка, Луки та Іоанна розміщено послідовно один за одним. Ці Є. призначаються насамперед для повчального читання, хоча використовуються і в богослужебній практиці. Від 11 — 14 ст. збереглося бл. 150 тетраєвангеліїв. Найдавніші з них, старослов'янською мовою, писані глаголицею: Зографське (Публ. б-ка ім. М. Є. Салтикова-Щедріна, Ленінград) і Маріїнське (Б-ка СРСР ім. В. І. Леніна, Москва) — датуються 11 ст. Найдавніше датоване східнослов'ян. тетраєвангеліє — Галицьке євангеліє 1144, писане кирилицею, містить чимало галицько-волинських мовних рис (див. Євсевієве євангеліє). Апракосні Є. — це різновид літургійно-учительних збірників, у яких фрагменти тексту розміщено в порядку церк. служб за календарним принципом для церковно-служебних потреб. З коротких старослов'ян. апракосів відомі глаголичне Ассеманове Є. (Ватікан), кирилична Савина книга (Центр. архів давніх актів, Москва). Найдавніші короткі східнослов'ян. апракоси: Остромирове євангеліє 1056 — 57 (Публ. б-ка ім. М. Є. Салтикова-Щедріна, Ленінград) та перша частина Архангельського Є. 1092 (Б-ка СРСР ім. В. І. Леніна). Найдавніші повні апракоси — Мстиславове Є. 1117, Юр'ївське Є. 1119 — 28 (обидва — Держ. Істор. музей, Москва), писані старослов'ян. мовою давньорус. редакції. Перші спроби надати єванг. текстам українсько-білорус. мовного колориту відомі з 15 ст. З проникненням нар. мови в реліг. л-ру під впливом ідей Реформації у 16 ст. з'являються українсько-білорус. переклади Є. Це тетраєвангелія або уривки з них. На особливу увагу заслуговують рукописне Пересопницьке євангеліє 1556 — 61 (ЦНБ ім. В. І. Вернадського АН УРСР), перекл. Михайлом Василевичем та архімандритом Пересопницького монастиря Григорієм у с. Двірці й м. Пересопниці на Волині; рукописне Житомирське, чи Волинське, Є. 1571, яке належало житом. протоієреєві Трипольському (місце зберіг. невід.) і вважається повним списком Пересопницького Є.; рукопис. фрагмент Є. кін. 16 — поч. 17 ст., знайдений у с. Літках на Київщині, також споріднений з Пересопницьким Є., — церковнослов'янський, але містить чималу укр. вставку, що є своєрідною мозаїкою єванг. уривків, вибраних з різних джерел; неповне друковане Є. Василя Тяпинського-Омеляновича, з цікавою передмовою, датується прибл. 1575 — 80 (місце вид. невід.), перекладене за польськомовною Біблією Симона Будного (єдиний прим, його зберіг. в Публ. б-ці ім. М. Є. Салтикова-Щедріна, Ленінград); рукописне Є. Валентина Негалевського (ЦНБ ім. В. І. Вернадського АН УРСР), перекладене 1581 з польськомовної версії социніанина Мартина Чеховича; це Є. наз. ще Хорошівським, оскільки його знайдено в с. Хорошеві на Волині. Тетраєвангеліє ввійшло до складу Острозької Біблії 1581; московського вид. Біблії 1663, у підготовці якого брали участь Єпіфаній Славинецький та Арсеній Корецький-Сатановський; києво-печерського вид. Біблії 1758; невиданої Біблії 1712, серед упорядників якої були Феофілакт Лопатинський та Стефан Яворський; т. з. Єлизаветинської Біблії 1751 — 56, текст якої редагували Варлаам Лащевський та Гедеон Слонимський; укр. перекладу Біблії, здійсненого на межі 19 і 20 ст. П. Кулішем, І Нечуєм-Левидьким та І. Пулюєм (вид. 1903 у Відні).

На Україні здавна створювалися так звані тлумачні Є., які переказували й роз'яснювали канонічні євангельські тексти здебільшого мовою, близькою до народної. Зразком таких тлумачень є Нягівські (Закарпаття) повчання 16 ст. На основі тлумачних Є. виникли учительні євангелія — своєрідні збірники проповідей на євангельські теми.

■ Літ.: Крыжановский Г. Рукописные Евангелия Киевских книгохранилищ. К., 1889; Крыжановский Г. Рукописные Евангелия Волынского Епархиального Древлехранилища. (Историко-диалектологические очерки). "Волынский историко-археологический сборник", 1896, в. 1; Назаревский А. А. Язык Евангелия 1581 года в переводе В. Негалевского. К., 1911; Тиховский Ю. И. Новые данные о западнорусских переводах священного писання XVI века. В кн.: Труды четырнадцатого археологического съезда, т. 3. М., 1911; Левицький О. Про Василя Тяпинського, що переклав в XVI ст. Євангеліє на просту мову. "Записки історичної і філологічної секції Українського Наукового Товариства в Києві", 1913, кн. 12; Жуковская Л. П. Текстология и язык древнейших славянских памятников. М., 1976.

В. І. Крекотень, І. П. Чепіга.

Здорову голову не треба класти під Євангелія.

Не проси помочі, як її не треба. У народі є повірря, що як голова болить, то покласти її під Євангеліє, коли священик читає, а біль перестане. Як нічого не долягає, то й помочі не шукай.

Не все те Євангелія, що люди плещуть.

Не все те правда, що люди говорять.

Не все те Євангелія, що піп на проповіді каже.

Не все те правда, що священик каже на проповіді, коли говорить про речі, що не мають нічого спільного з Євангелієм.

[jewanhelije]

с.

Ewangelia реліг.

рел.

the Gospels

【中】 福音, 福音书