ІДІОФО́Н, а, ч.
Музичний інструмент, джерелом звуку якого є матеріал, здатний звучати без додаткового натягу.
Звичайно ідіофони виготовляють із матеріалу, що звучить, – металу, дерева, скла, каміння (з наук.-попул. літ.);
Переважна більшість ударних інструментів, що не є мембранофонами (як, наприклад, литаври і барабани), є ударними ідіофонами (з навч. літ.).