КОЛЮ́ЧИЙ, а, е.
1. Який може колоти і колотися (у 1 знач.).
Рука його .. раптом наткнулась на шершаву колючу бороду (М. Коцюбинський);
Настя спритно сковзнула вздовж колючих снопів, що пахтіли сонцем і степом (З. Тулуб);
Роздратоване вибухами повiтря перекидало мене з горба на горб, через траншеї, сiтi колючого дроту (Р. Андріяшик);
// Який має колючки; з колючками.
І стежечка, де ти ходила, Колючим терном поросла (Т. Шевченко);
Мелькає облита зливою зелень, сивіють величезні, обтяжені росою листки папороті, в'ється низом колюча ожина (О. Гончар);
Там, де вони стояли, я побачив кущ, геть обшарпаний, з вовчими ягодами на колючих гілках (В. Близнець);
// Який викликає почуття болю, що нагадує укол (про мороз, вітер і т. ін.).
Колючий вітер обпалював щоки (А. Шиян);
Він, переможений, присоромлений, .. відчуває, як по шкірі починає противно розтікатися колючий холод (М. Стельмах);
Руки враз робилися червоними, мокрими, і по кінчиках пальців стрибав колючий мороз (К. Гриб).
2. перен. Який дошкуляє; дошкульний.
– Не погнівись! Мужича правда єсть колюча, А панська на всі боки гнуча (І. Котляревський);
Хома встромляє в Андрієві очі свої, каламутні. Гострий колючий сміх креше з них іскри (М. Коцюбинський);
Гострий був на колюче слово Попович (О. Довженко);
// Проникливо гострий (про очі, погляд).
Ранеску вже вп'явся у крамаря своїми колючими очима, свердлив його наскрізь (М. Чабанівський);
Погляд її віщує бурю, він колючий, пронизливий (В. Речмедін);
Воронич відчутно знітився, його колючі очі злякано забігали (Ю. Андрухович);
// Який різко висловлює свої думки, погляди.
От і колюча ти, як їжак, і різка до неввічливості, і все-таки ніби свіжий вітер по наших лабораторіях пройшов (В. Собко);
[Наташа:] Якби щастя від плаття залежало, то жодної нещасливої жінки не було б на світі. Плаття! [Світлана:] Колюча ти, Наташо (М. Зарудний).
КО́ЛЮЧИЙ, а, е.
1. Яким колють, проколюють кого-, що-небудь.
Тут взагалі не було гострих і колючих предметів, що знагла нагадало про те, де ти є. Так, це .. психушка, дурка (В. Шкляр);
Отруйних риб поділяють на активно- і пасивнотоксичних. Перші озброєні особливим колючим апаратом, сполученим із отруйними залозами, який риба застосовує для самозахисту (з наук.-попул. літ.).
2. Який створює відчуття уколу; гострий.
І раптом рветься тулуб мій навпіл, протяжний гук, опуклий вибух, болючий струс і тишина, десь в нутрощах, в життя найглибших глибах колючих спазм згасаюча луна (М. Бажан);
Була вже ніч, коли він спинився, хапаючи ротом повітря і почуваючи колючий біль у боку від неймовірно швидкого бігу (В. Нестайко).
В'Ї́ДЛИВИЙ (УЇ́ДЛИВИЙ) (який любить вразити словом, дошкулити докором, насмішкою; який виражає образу), УЩИ́ПЛИВИЙ (ВЩИ́ПЛИВИЙ), КОЛЮ́ЧИЙ, ДОШКУ́ЛЬНИЙ, З'Ї́ДЛИВИЙ діал. — Товариші в нас його любили за веселу вдачу, хоч він і причепливий, та аж в'їдливий з своїми жартами (І. Нечуй-Левицький); Явдоха Купер'яниха в сварці не так груба, як ущиплива, і через те її всі бояться (Леся Українка); Колючий, гострий, наче піка, Весь наїжачився дід Клим: — Таке верзе, таке базіка, Та з ким ти діло маєш, з ким? (С. Воскрекасенко); Не було більш лихої дівчини на все село, ніж Текля. Гостра, дошкульна, нікому не змовчить, не стерпить (К. Гордієнко); Мама його була страшно вередлива, злостива, з'їдлива (М. Коцюбинський).
ДОШКУ́ЛЬНИЙ (про слово, висловлення — який глибоко вражає, ображає, сильно діє на когось у негативному плані), ДІТКЛИ́ВИЙ (ДОТКЛИ́ВИЙ), БЕЗПОЩА́ДНИЙ, В'Ї́ДЛИВИЙ (УЇ́ДЛИВИЙ), ЇДКИ́Й, ЯДУ́ЧИЙ, ЯДУ́ШЛИВИЙ, ЯДУ́ШНИЙ, УЩИ́ПЛИВИЙ, РІЗКИ́Й, ХЛЬОСТКИ́Й, ТЕРПКИ́Й, ГІРКИ́Й, ГО́СТРИЙ, КОЛЮ́ЧИЙ, ЖАЛКИ́Й, ЖАЛЮ́ЧИЙ, ВАЖКИ́Й, ШПАРКИ́Й розм., ПЕКУ́ЧИЙ розм., РОГА́ТИЙ розм., ОПРИ́СКЛИВИЙ діал., ШКУЛКИ́Й (ШКУЛЬКИ́Й) діал. Поєдинок між Уласом і Гнатом на тому не закінчився, що вони обмінялися дошкульними репліками (Григорій Тютюнник); А хто ж оті.. діткливі слова Доручить Іванові сміло? (переклад П. Грабовського); Він, з розстановами, додаючи свого специфічного, безпощадного соусу, любісінько виклав наверх усю тую історію (А. Кримський); Марія терпляче зносила і глузування, і в'їдливі дотепи (М. Руденко); Як і всі самозакохані люди, Валуєв з їдкою іронією ставився й до тих своїх приятелів, дружбою яких користувався (В. Канівець); Разом з нею.. буде знищено все, що повідав (Таубенфельд) їй, що кинув їй у формі ядучих слів (Ю. Бедзик); Біжить Марія понад ставком додому, а в ушах дзвенять ядушливі, люті слова (В. Кучер); Гумор.. може звучати по-різному. Різкий і нещадний, пекучий і ущипливий (з журналу); Первоцвіт обпік Горецького лютим поглядом, хотів сказати щось різке (М. Ю. Тарновський); Коли замість слів.., хльостких і спокійних одночасно, почуємо істеричну лайку — значить, не все гаразд (В. Еллан); Слова мають свій смак. Є слова гіркі, як полин, є недостиглі слова, терпкі, як дикі кислиці (П. Загребельний); Слова були колючі, завдавали болю. Не ждав почути їх (П. Автомонов); Слова її здавались жалкими, як кропива, і кололися, мов їжак (Є. Гуцало); Старі черниці ловлять на гарячім учинку молодих послушниць і хихотять потім.., випльовують гострі жалючі слова (Г. Хоткевич); Фрузині слова тремтіли в його серці важким докором (І. Франко); — Мені припало до смаку, що своїми історіями показуємо ми силу дотепної та шпаркої одповіді (переклад М. Лукаша); Кров кинулась в обличчя Дмитрові. Його аж перехитувало від пекучих ударів слів (М. Стельмах); (Знаменський:) Або добийте мене одним словом, або звеліть жить.. (Олеся:) Навіщо ви такі рогаті слова промовляєте, аж страшно слухати (М. Кропивницький); Сей злобний, оприскливий гумор, що вибухав радістю лиш тоді, коли хтось із нас сказав дурницю, не піднімав наших дитячих душ, але здавлював, гальмував та душив їх (І. Франко). — Пор. 1. обра́зливий.
КОЛЮ́ЧИЙ (який може колоти, колотися), КІЛКИ́Й (КОЛЬКИ́Й), КУСЮ́ЧИЙ розм. — Пам'ятаєте, по вас стріляють і над вами колючий дріт! (І. Багмут); Позаростають стежечки і доріжечки Зеленими споришами А колькими будяками (П. Чубинський); — Як це ми зустрілися тут? Ожина кусюча, очерети, стежка безлюдна.., і раптом ти (О. Гончар).
Колючие усы. | Соломенная колючая подушка. | Он сжал в руке колючую сосновую ветку.
Ветер бил колючим снегом в лицо.
Колючий шиповник. | Колючие кусты роз.
Он глядел на меня серыми колючими глазами. |
нар.Он колюче щурил глаза.
Он стал колючим.
Толковый словарь русского языка Дмитриева.Д. В. Дмитриев.2003.