ҐЕ́ЛҐАННЯ, я, с.
1. Дія за знач. ґе́лґати і звуки, утворювані цією дією; ґелґіт.
Не бачила вона, як з-під воріт Шумейкового дворища з ґелґанням вилізла стара гуска (А. Шиян).
2. перен. Голосна, нерозбірлива, незрозуміла розмова; галас, гомін.
Нi войовничих викрикiв, нi барабанiв, нi ґелґання натовпу – нiчого не було чуть (із журн.).
-я, с.
1) Дія за знач. ґелґати і звуки, утворювані цією дією.
2) перен. Голосна, нерозбірлива, незрозуміла розмова; галас, гомін.