АВА́РИ

АВА́РИ, ів, мн. (одн. ава́р, а, ч.). Тюркські племена, які в VI ст. завоювали придунайські райони, заснували свою державу і проіснували там до початку IX ст. Історична обстановка в Центральній і Східній Європі істотно змінюється в середині VI ст. у зв’язку з появою тут аварів (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 353). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 8.