ПАСТУ́ШИТИ (бути за пастуха), ПАСТУХУВА́ТИ, ЧЕРЕДНИКУВА́ТИ (перев. при великій рогатій худобі); ВІВЧА́РИТИ, ВІВЧАРЮВА́ТИ, ЧАБАНУВА́ТИ, ЧАБА́НИТИ рідше (при вівцях). — Ми разом пастушили в полонині (М. Коцюбинський); Змалку пастухував (Сухомлинський), ходив за чужою чередою (І. Цюпа); — Я в Березняках громадським чередником служив.. Жонатим ще п'ять літ чередникував (І. Волошин); Він і всі товариші зареклися вівчарити тут (А. Крушельницький); Багато пригод сам пережив замолоду ..та й потім, коли вівчарював (В. Гжицький); (Старшина:) Він десять літ уже в Криму чабанує (І. Карпенко-Карий).
ЧАБАНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, ЧАБА́НИТИ, ню, ниш; нак. сп. -а́нь; недок.
Пасти вівці.
[Старшина:] Не бійся, його тут нема, він десять літ уже в Криму чабанує, навряд чи й прийде! (І. Карпенко-Карий);
Батька Омелько бачить не дуже часто, бо він увесь час у степу, чабанує разом з Сильвестром Шандруком (О. Донченко).
Дієприслівникова форма: чабанувавши, чабануючи
чабанитьДеепричастная форма: чабанив, чабаня
-ую, -уєш, недок.
Доглядаючи, пасти вівці.
Чабанува́ти, -ну́ю, -ну́єш