АПЕЛЯ́ЦІЯ, ї, ж.
1. юр. Оскарження ухвали, постанови нижчої інстанції (звичайно судової) перед вищою.
І почав [Кирило Іванович] розказувати, що як секретар з одного зідрав.., а потім і з противника взяв за те, що написав апеляцію (Панас Мирний);
Подати апеляцію до Конституційного Суду;
* Образно. Це було сказано надміру ввічливо, але так, що ніяких апеляцій не припускало (Іван Ле).
2. Звернення до кого-, чого-небудь за підтримкою, порадою.
– Ну, а те, що все це треба тримати в найсуворішій таємниці, ясно само собою. Ні слова нікому! – Кузнецов звернувся до Супрун: – Ніяких апеляцій до комітету (А. Головко).
АПЕЛЯ́ЦІЯ (скарга до вищої інстанції про незгоду з якою-небудь ухвалою, постановою) юр., ОСКА́РЖЕННЯ. Почав (Кирило Іванович) розказувати, що як секретар з одного зідрав.., а потім із противника взяв за те, що написав апеляцію (Панас Мирний); Його вирок був остаточний і оскарженню не підлягав (Л. Дмитерко).
АПЕЛЯЦІЯ – ЕПІЛЯЦІЯ
Апеляція, -ї, ор. -єю. Оскарження ухвали суду у вищу судову інстанцію з метою перегляду справи.
Епіляція. Видалення волосся з лікувальною або косметичною метою.
-ї, ж.
1) юр. Оскарження ухвали, постанови нижчої інстанції (звичайно судової) перед вищою.
2) Звернення до кого-, чого-небудь за підтримкою, порадою.
А́пель, апеля́ція:
— звернення, оскарження ухвали, постанова нижчої інстанції (звичайно судової) перед вищою, звернення до кого-не- будь за підтримкою, порадою [35]
Засіб відміни адміністративного рішення; у судовому процесі обґрунтовані заперечення проти рішень суду нижчої інстанції чи висновків прокуратури, які представляють у суд вищої інстанції.
[apel'acja]
ж.
apelacja, odwołanie юр.
Appeal
відмовити в апеляції — to deny (to dismiss) an appeal
【阴】 上诉, 上诉书; 呼吁; 呼吁书
Апеля́ція, -ції, -цією; -ції, -цій
Appell, anke
Appel, anke
Appell