П'ЯНЕНЬКИЙ

П'ЯНЕ́НЬКИЙ, а, е, розм.

Трохи п'яний.

Іде додому уночі П'яненький сотник, а йдучи Собі веселий розмовляє (Т. Шевченко);

В кінці обіду багато козаків було п'яненьких;

Сіль тобі на язмїик, печина в зуби! – оддала потиху ковалиха, бо була трохи п'яненька (П. Куліш);

Батько були трошки п'яненькі (не зовсім п'яні) й спіткнулись (Грицько Григоренко);

До Ярини Федорівни підійшов і Трохим Клементович: в таких випадках, коли плакала бублешниця [бублейниця], він завжди до всього байдужий і завжди трохи п'яненький, мовчки зупинявся біля своєї дружини й дивився на неї чомусь здивованими очима (М. Хвильовий);

// у знач. ім. п'яне́нький, кого, ч.; п'яне́нька, кої, ж. Трохи п'яна людина.

– Я теж з задоволенням читаю рубрику про п'яненьких та їхні бешкети (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека).

[p'janen'kyj]

прикм.

pijaniutki

див. п'яний

Rather drunk, tipsy