У́ХИЛ

У́ХИЛ, у, ч. 1. Похила поверхня. Дах робиться з двох ухилів (Дерев. зодч. Укр., 1949, 15); // Нахил. Щоб створити напір на рівнинних річках, які мають невеликий ухил, споруджують греблі (Наука.., 7, 1955, 11). 2. політ. Відхід від основної лінії партії. Ніяких розходжень з партійною програмою в головних питаннях життя в нього не було. Ніяких ізмів, ніяких ухилів (Довж., II, 1959, 149); Вивчення життєвого прикладу Леніна зміцнює у нас волю активно проводити партійну політичну лінію.., вести рішучу боротьбу проти всяких антипартійних ухилів і течій (Рад. Укр., 31.VІІ 1957, 1); Керуючись ленінськими вказівками, партія розгромила ворожі нашому народові ухили в національному питанні (Наука.., 10, 1960, 2). 3. Певний напрям діяльності, інтересів; спеціалізація. Всілякої підтримки заслуговує ініціатива республіканського Хорового товариства щодо створення так званих «музичних класів» — неповних середніх музичних шкіл з хоровим ухилом (Мист., 6, 1966, 1). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 527.