АБЕ́ТКА, и, ж.
1. Те саме, що алфа́ві́т 1.
За допомогою Тура Дмитро виписав абетку і вже через три дні поволі читав і перечитував карту (М. Стельмах);
Один чи два рази проказала [Настя] за Чумаком абетку і вже на другий день, дивуючись сама з себе, назвала всі літери (В. Речмедін);
Після 988 р. в ужиток увійшло письмо, базоване на абетці, створеній Кирилом і Мефодієм, які поширювали християнство серед слов'ян (з наук. літ.).
2. Книжка для початкового навчання грамоти; буквар.
Відомий московський спеціаліст із старої книги О. Г. Морозов приніс “Українську абетку” Г. Нарбута. Ця книга видана 1917 року в Петербурзі (з газ.).
3. перен. Основні, початкові відомості з якоїсь науки; найпростіші положення, основи чого-небудь.
До тематики і стилю українського побутово-етнографічного театру в цей період звертаються усі без винятку трупи як до абетки творчості, джерел традиції (з наук. літ.).
(1) За абе́ткою – за порядком літер, прийнятим в абетці (алфавіті).
Словник – книга, в якій за абеткою розставлено тисячі, десятки, а то й сотні тисяч слів (Л. Первомайський).
АЛФА́ВІ́Т (сукупність букв якої-небудь писемності, розташованих у встановленому порядку), АБЕ́ТКА, А́ЗБУКА. Найдавніша, що дійшла до нас, слов'янська писемність знає два алфавіти — кирилицю й глаголицю (з наукової літератури); За місяць обидва хлопчика вже читали друкований текст. Допомогло і те, що Наташа подарувала їм ту абетку, за якою вона колись сама вчилася читати й писати (З. Тулуб); — А що, сину? Багато вже вивчив граматики?.. — Уже азбуку вивчив, — одказує Кирило (Панас Мирний).
БУКВА́Р, А́ЗБУКА заст., АБЕ́ТКА заст., ГРАМА́ТКА заст. Благословенна та ясна година, Коли буквар до рук бере дитина (Д. Павличко); Діждали неділі, і Іван Федорович сходив до дяка і договорив за два мішки пшениці вивчити з Кириликом граматку (Панас Мирний).
ОСНО́ВИ мн. (сукупність найважливіших відомостей із певної галузі науки), ЕЛЕМЕ́НТИ мн., ПОЧА́ТКИ мн., АЗИ́ мн., А́ЗБУКА, АБЕ́ТКА, НАЧА́ЛА мн. Тут (у Петербурзькому училищі) Олександр Саєнко здобуває основи художньої освіти (з газети); Елементи ядерної фізики; Планіметрія й стереометрія — то лише початки, азбука математики (І. Франко); Ази арифметики; Абетка біології.
-и, ж.
1) Сукупність літер, прийнятих у писемності якої-небудь мови і розміщених у певному усталеному порядку; алфавіт, азбука.
••
За абеткою — в алфавітному порядку.
2) Книжка для початкового навчання грамоти; буквар.
Укр. варіант назви алфавіту (за назвами перших літер а, бе); сформована на підставі кириличної системи знаків; в основу а. сучасної укр. мови покладено так званий гражданський шрифт, запропонований для рос. азбуки при заміні етимологічного правопису на фонетичний.
[abetka]
ж.
1) alfabet
2) abetka
3) abecadło
¤ за абеткою -- в алфавитном порядке
Азбука, див. алфавіт
див. азбука
див. азбука
【阴】 字母表
Абе́тка, -ки, -тці; абе́тки; абе́ток
Абэцэда
азбука
Alfabet
Alfabet
Alfabet