◄ ДИДАСКАЛ, а, м.Учитель, наставник.Сл. Кург. 391.
ДИДАСКАЛ (греч. didaskalos), учитель в Др. Греции (в школах грамматиста и в школах кифариста) и в Византии. Д. нередко именовались также учителя в братских школах Юго-Зап. Руси и в греко-латинских школах Рус. гос-ва 17 в.
ДИДА́СКАЛ, а, ч.
1. Учитель у Стародавній Греції та Візантії.
В античності дидаскалами називали учителів, а також театральних діячів – фахівців із навчання хорів (з наук. літ.);
У Візантії до XI століття дидаскалами називалися шкільні учителі. Специфічного смислу, пов'язаного з церковною освітою, слово “дидаскал” набуває в XI–XII століттях, коли при Константинопольському патріархові з'явилися посади дидаскалів (з наук. літ.).
2. Учитель братської школи в Україні, Білорусі та в греко-латинській школі Російської держави XVII ст.
Муляри зводять шкільний будинок. Скоро прийдуть сюди спудеї, дидаскали, скоро тут сновигатимуть вчені мужі (Р. Іваничук);
Близько 1656 року Симеон Полоцький прийняв православне монашество і став дидаскалом православної братської школи в Полоцьку (з наук.-попул. літ.).
-а, ч.
1) Вчитель у стародавній Греції та Візантії, а також у деяких братських школах та греко-латинських школах Росії 17 ст.
2) Керівник давньоруського хору, знавець церковного співу.
◄ ДИДАСКАЛ, а, м.Учитель, наставник.Сл. Кург. 391.
[dydaskał]
ч.
didaskalia
Учитель, учена людина
див. даскал