АДЮЛЬТЕ́Р

АДЮЛЬТЕ́Р, у, ч., заст. Подружня невірність. [Любов:] Ви забуваєте ще другу любов поетів, наприклад, любов Данте до Беатріче.. [Милевський:] Ну, знаєте, Любов Олександрівно.. У трубадурів часом трудно одрізнити блакитну квітку від адюльтера (Л. Укр., II, 1951, 24). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 22.