ЧАПЛЯ

ЧА́ПЛЯ, і, ж.

Болотний дикий перелітний птах родини лелекоподібних з великим дзьобом, довгою шиєю і довгими ногами, який живиться комахами, рибою, земноводними, плазунами та дрібними ссавцями.

Гризунів знищують іноді і чорногузи, мартини, великі сорокопуди і чаплі (з наук. літ.);

Обіч дороги длубається в болоті чапля (Ю. Яновський);

Хто хоч раз бачив граціозну білу чаплю, той її не забуде (з газ.);

* У порівн. Цар цвенькає; А диво-цариця, Мов та чапля меж птахами, Скаче, бадьориться (Т. Шевченко);

Чоловічок витягнув свою шию з горба, як чапля у дощ, і ловив кожне слово (В. Гжицький);

Юля взяла відро і, високо, як чапля, підіймаючи ноги, побрела травищем до ріки (Григорій Тютюнник).

ЧАПЛЯ́, ля́ти, с.

Те саме, що чапленя́.

Птах з родини лелекоподібних; 62 види, живуть на узбережжях усіх континентів; в польоті шия зигзагоподібно вигнута, голова лежить на спині; сива ч. закладає колонію гнізд на деревах; на зиму відлітають до Пн. Африки; біла ч., сіра ч., кваква; охороняються.

ЧА́ПЛЯ, БУ́ШЛЯ діал. Зрідка, дуже зрідка ви побачите у воді чаплю та щось подібне до нашого лелеки (П. Козланюк); Десь над урвищем тюгукнула бушля (Григір Тютюнник).

ча́пля

[чапл'а]

-л'і, ор. -ле^ийу, р. мн. -пе^ил'

[czapl'a]

ж.

czapla зоол.

Heron

біла чапля — egret

гнізда чапель — heronry

Ча́пля, -лі, -лею, ча́пле! ча́плі, ча́пель

【阴】 鹭

Häger

Hegre

Hejre