АБОЩО

АБОЩО – АБО ЩО

Абощо, част. Вживається при переліку предметів, явищ і т. ін. замість останнього з них, який не визначається; чи що. – А тепер пусти мене на своє місце, а сам сядь на лаву, абощо (Панас Мирний); – Давайте, хлопці, заспіваємо, абощо (С.Васильченко); Хоч би вже буря, вир, абощо. – Цієї тиші не знести! (Є.Маланюк).

Або що, спол. із займ. – Ти чув, що сталося?– спитав він по хвилині, входячи з Бенедєм до хати. – "Ні, або що такого?" (І.Франко); – Цить! – "Або що?" – Не чуєш? Щось озивається з-під землі (Б.Лепкий); – Дядьку Марку, ви курите? – перебив його думки Хведір. – "Ні, або що?" (М. Стельмах).

АБО́ЩО, невідм.

Уживається при переліку предметів (явищ, дій і т. ін.) замість останнього з них, який не визначається; чи що, чи що інше, чи щось подібне.

Пораюсь там коло печі абощо (Марко Вовчок);

Їй прийшло до голови, що вона може не знайти Остапа, бо нічим не значила своєї дороги. Треба було ламати комиш абощо (М. Коцюбинський);

– Е-ех! – позіхнув хтось у гурті, аж луна пішла кругом, – поборотися б з ким оце абощо... (С. Васильченко).

Або́що, але або що́? (займ.). Ходи́ вже, або́що (Сл. Грінч.). Був би я десь за пи́саря, або́що (Кримськ.). „Не йди до ко́рчми!“ -Або що́? От і піду (Сл. Гр.)

Or what

ходім уже, абощо — well, let's go