ЛАБАРДА́Н

ЛАБАРДА́Н, у, ч., заст. Просолена й пров’ялена тріска без кісток. Обід з усілякими лабарданами та винами розв’язує йому язик (Про мист. театру, 1954, 31). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 427.