Значение слова "АШКЕРЦ (AŠKERC) АНТОН" найдено в 2 источниках

АШКЕРЦ (AŠKERC) АНТОН

найдено в "Українській літературній енциклопедії"

А́ШКЕРЦ (Aškerc) Антон

АШКЕРЦ (Aškerc) Антон

(9.I 1856, с. Сеножеті, побл. Римських Топліц — 10.VI 1912, Любляна)

- словен. поет. Закінчив 1881 духовну семінарію в м. Мариборі. До 1898 був сільс. священиком. Зрікся духовного сану і став архіваріусом у Любляні. Перша книжка — "Балади і романси" (1890). Матеріал для епічних творів брав з історії Словенії, фольклору, тогочасного життя: цикл балад "Стара правда" (1888), поема "Прімож Трубар" (1905), поетична зб. "Мученики" (1906) тощо. У сатир. творах виступав проти клерикалізму, соціальних і нац. утисків, перший із словен. поетів зобразив тяжке життя робітників ("Пісня робітника про кам'яне вугілля"). Твори А. "Українська балада", "Тече Дніпро", "Український степ" навіяні враженнями від подорожей по Україні й Росії та знайомства з історією визв. боротьби укр. народу в 17 ст. (зб. подорожніх нарисів "Дві поїздки до Росії", 1903). Видав словен. мовою "Антологію російської поезії" (1901). Листувався з С. Яричевським, який переклав укр. мовою ряд його віршів.

Тв.: Укр. перекл. — Моя муза. В кн.: Слов'янське небо. Львів, 1972; Рос. перекл. — [Вірші]. В кн.: Поэты Югославии XIX — XX вв. М., 1963.

В. Г. Гримич.


найдено в "Большом Энциклопедическом словаре"

А́шкерц (Aškerc) Антон (1856—1912), словенский поэт. В сборниках «Баллады и романсы» (1890), «Лирические и эпические стихотворения» (1896) выступил против социального и духовного гнёта; ввёл в поэзию образ рабочего. Издал антологию русской поэзии.



T: 38