АЛФА́ВІ́ТНИЙ (пов'язаний з алфавітом, розташований за алфавітом), АБЕТКО́ВИЙ, А́ЗБУЧНИЙ. Фольклорист систематизував матеріал по темах і в алфавітному порядку (з журналу); Вона порядком абетковим Находить слово там за словом (переклад М. Рильського); Спіть, борителі, герої! ..Сніть про обрядові бої, Про свої азбучні війни! (І. Франко).
ЗАГАЛЬНОВІДО́МИЙ (який усім відомий, визнаний і не вимагає ніяких пояснень), ХОДЯ́ЧИЙ розм.; АБЕТКО́ВИЙ зневажл., А́ЗБУЧНИЙ зневажл., ПРОПИСНИ́Й зневажл. (перев. із сл. істина). — Я беру загальновідому,.. вірну, певну і точну, віками перевірену тезу (Ю. Смолич); Ходяче положення; Зміна наголосу у віршовому слові — азбучна істина — підпорядкована ритмомелодиці, отже, цілком закономірна (К. Гордієнко). — Пор. 2. бана́льний, безсумні́вний.
АБЕ́ТКО́ВИЙ, а, е.
1. Стос. до абетки (у 1 знач.); алфавітний.
Деякі документи, наприклад рукописи, потребують під час відтворення повного збереження абеткового та графічного оформлення (з наук. літ.);
Абетковий принцип розміщення слів у словнику.
2. перен. Загальновідомий; елементарний.
Поет вважав не зайвим висловлювати у віршах “абеткові” істини (з наук. літ.).
-а, -е.
1) Прикм. до абетка 1); алфавітний.
2) перен. Загальновідомий; елементарний.
[abetkowyj]
прикм.
alfabetyczny
Абе́тковий, -ва, -ве