Значение слова "ЗАПОВІДАТИ" найдено в 18 источниках

ЗАПОВІДАТИ

найдено в "Словнику синонімів української мови"

ЗАЛИША́ТИ (віддавати, передавати в чиєсь користування, в спадщину і т. ін.), ЛИША́ТИ, ПОЛИША́ТИ, ПОКИДА́ТИ, ПЕРЕДАВА́ТИ, ОБЛИША́ТИ розм., ОСТАВЛЯ́ТИ (ЗОСТАВЛЯ́ТИ) рідко. — Док.: залиши́ти, лиши́ти, полиши́ти, поки́нути, переда́ти, обли́шити, оста́вити (зоста́вити). — Так схопимо за зябра, що вже земля усім Стадницьким не буде давати ніякого зиску. Тоді пани кинуть її і подадуться на службу, а землю залишать нам (М. Стельмах); Умерла раз на Соколію бідна вдова, а.. дрібним сиротам не лишила нічого (Ю. Федькович); Доробився він у тих лісах та на воді до того, що царинки свої позадовжував (заборгував), а дітей не в силі вивінувати (наділити посагом) хоч так, як його дєдьо (батько) йому по смерті своїй полишав (А. Крушельницький); Обзиваюся до синів, — шануйте старого батька! Не прогайнував нічо (нічого), не змарнував, але ще придбав та й вам передає (Лесь Мартович); Тому доля запродала Од краю до краю, А другому оставила Те, де заховають (Т. Шевченко); Князь прогайнував усю батьківщину, зоставив їй тільки будинок невеличкий у місті (Марко Вовчок). — Пор. заповіда́ти.

ЗАПОВІДА́ТИ (залишати що-небудь комусь у спадок), ВІДКА́ЗУВАТИ розм.; ВІДПИ́СУВАТИ розм., ЗАПИ́СУВАТИ розм., ПЕРЕПИ́СУВАТИ розм. (даючи письмове розпорядження). — Док.: запові́сти́, відказа́ти, відписа́ти, записа́ти, переписа́ти. (Ернест:) Тітка заповіла мені дім (І. Франко); — Вмираю, діти, — сказав він.. Хату я одказую на обидвох синів навпіл (П. Козланюк); — Я вже надумала, кому що повіддавати, коли помру. От хату свою я йому відписую, — й тітка Меланка кивнула на мене (Є. Гуцало); Карпова тітка померла — десь у городі служила стара дівка, самотня, і записала Карпові двісті рублів (М. Коцюбинський); Отак собі цей Гринько роздумав та й переписав ціле своє господарство на жінку (Лесь Мартович). — Пор. 2. залиша́ти.


найдено в "Українській літературній мові на Буковині"
Заповіда́ти.1. Оголошувати про якусь подію. Сходини були справді гарні й дуже оживлені. Було багато людей, із інтелігенції й чернівських міщан, [...] були й люди з-поза Чернівців, головно вчителі, бо сходини заповідала "Буковина” вже 19. травня й запрошувала “вп. пань і панів із Черновець і з провінциї" (Сімович, 1938, 54). 2. Обіцяти, провіщати. Видано одличні рускі книжки шкільні, покликано одного Русина до урядованя в ц. к. раді шкільній краєвій, взяло ся живійше до розширюваня шкіл народних в руских повітах - се все факта, що заповідають Русинам ліпшу будучність (Б., 1895, 6, 1); І справді, її талант і замилування до музики заповідали їй уже тепер ясну будучність (Коб., Valse melancolique, 121) // пол. zapowiadać, zapowiedzić - 1) оголошувати про щось, попереджати, повідомляти про щось завчасно, заздалегідь, 2) провіщати, давати обіцянку на майбутнє, обіцяти.
найдено в "Лексиконі львівському"
заповіда́ти 1. оголошувати (ст): Театр і його діячі не люблять критики; вони показують себе на сцені і бажають, щоб їх хвалили. Дирекція театру висловила своє обурення та заповіла виставу “Паливоди” на кожний день наступного тижня (Тарнавський О.); Ці остаточні бомби не падали, хоч єдина місцева газета, що появлялася тепер на двох сторінках друку, виразно їх заповідала: мешканці Львова, що хочуть покинути місто, повинні зробити це цього ж дня, до 5-ої години пополудні, і повинні йти в напрямку Винник (Марська)2. повідомляти (перев. про прихід)(ст): Бабця заповідала прийти до неї ввечері (Авторка) 3. передбачати, прогнозувати (ст): Потемніло, пози́мніло, чорні хмари, що насувалися з півночі, заповідали дощ (Авторка)
найдено в "Толковом словаре украинского языка"

-аю, -аєш, недок., заповісти, -ім, -іси, док., перех.

1) Висловлювати свою передсмертну волю. || Залишати що-небудь комусь після своєї смерті у спадок.

2) перен. Давати які-небудь настанови, розпорядження щодо дальших дій, норм поведінки і т. ін.

3) тільки недок., діал. Віщувати, обіцяти що-небудь.



найдено в "Великому тлумачному словнику (ВТС) сучасної української мови "
-аю, -аєш, недок. , заповісти, -ім, -іси, док. , перех. 1》 Висловлювати свою передсмертну волю.
|| Залишати що-небудь комусь після своєї смерті у спадок.
2》 перен. Давати які-небудь настанови, розпорядження щодо дальших дій, норм поведінки і т. ін.
3》 тільки недок. , діал. Віщувати, обіцяти що-небудь.

найдено в "Українсько-англійському словнику"

недок. заповідати, док. заповісти

to leave by will (to), to bequeath (to), to make a testament (a will); (про нерухомість) to devise (to)


найдено в "Українсько-польському словнику"

[zapowidaty]

дієсл.

przekazywać (напр. спадщину)


найдено в "Словнику синонімів Караванського"
(майно) лишати у спадок, відписувати; (з нст. щоб) наказувати, казати; (погоду) Г. казати наперед, віщувати; (майбутнє, кому) пророчити, обіцяти.
найдено в "Сучасному українсько-англійському юридичному словнику ( І. Борисенка, В. В. Саєнка, Н. М. Конончука, Т. І. Конончук)"
дієсл togive by a will; (рухомість) to bequeath; (нерухомість) to devise; [шотл] to legate
найдено в "Українсько-російському словнику"
несов. - заповідати, сов. - заповісти заповедовать, заповедать, завещать (несов. и сов.)
найдено в "Украинско-английском юридическом словаре"
(особл. рухомість) bequeath, leave, sign away, sign over, will
найдено в "Українсько-китайському словнику"

【未】 遗嘱, 遗训


найдено в "Словнику синонімів Полюги"
(залишати в спадок) відказувати, (письмово) записувати.
найдено в "Правописному словнику Голоскевича"

Заповіда́ти, -да́ю, -да́єш


найдено в "Орфографічному словнику української мови"
заповіда́ти дієслово недоконаного виду
T: 36