ҐВАЛТІВНИК

ҐВАЛТІВНИ́К, а́, ч.

Той, хто ґвалтує (у 1 знач.).

То ж військова банда в селі, ґвалтівники й мародери, гірші всякого фронту (П. Козланюк);

Над головами ґвалтівників і паскуд Довготерпеливі довершать Суд (І. Багряний);

Зоря відчайдушно вдарила ногами в груди ґвалтівнику, вирвалася, стрімко помчала вгору (О. Бердник);

А ще там [у льосі] сидить ґвалтівник з чумаків – зґвалтував у житі молодицю, теж суда [суду] дожидається (Ю. Мушкетик).

[gwałtiwnyk]

ч.

gwałciciel

див. жорстокий; розпусник

【阳】 暴徒

Violator, ravisher