АМБІТНИЙ

АМБІ́ТНИЙ, а, е.

1. Самолюбний; гордий; честолюбний.

Він був молодий іще, амбітний, бажав життя і його радощів (І. Франко);

І сам Карпо Цар, дарма, що був амбітний і гонористий, – раптом став благати Василя Івановича (Ю. Яновський);

Уявлявся холоднуватим, амбітним, їй сьогодні було просто цікаво подивитися на нього зблизька, та ще в таких неймовірних шатах – залицяльника (Ю. Мушкетик).

2. Претензійний, особливий, перспективний.

Україні дали амбітний проект Євро-2012, щоб вона стала частиною європейської спільноти (із журн.);

Амбітний план економічного розвитку міста вдасться втілити, якщо влада й громада співпрацюватимуть (з газ.).

ГО́РДИЙ (сповнений самоповаги; який виражає особисту гідність), ГОРДОВИ́ТИЙ, АМБІ́ТНИЙ, ГОРДІВЛИ́ВИЙ, ГОРДЛИ́ВИЙ, ДУ́МНИЙ, ДУМЛИ́ВИЙ, ЧИ́ННИЙ розм. (сповнений почуття власної гідності). — Ти не знаєш козацьку вдачу — гордий народ! (С. Васильченко); Гордий погляд; — В тобі нема ні кришки гордощів.. Пані повинна бути гордовита, поважна (І. Нечуй-Левицький); Гордовита поза; І сам Карпо Цар, дарма, що був амбітний і гонористий, — раптом став благати Василя Івановича (Ю. Яновський); — Мій брат Лука теж був поет і романтик, — в голосі Степана зазвучали гордливі нотки (І. Волошин); — Чого ж ти така думна? чого погорджаєш поповичами? (А. Свидницький); Де полягла козацькая голова думлива, Виріс там будяк колючий та глуха кропива (Леся Українка).

Гордовитий [XVIII] П'єр Ругон, захланний егоїст, загарбує в свої руки весь маєток матері і сестер та братів і жениться, щоб ввійти в круги плассанської буржуазії, з дочкою збанкрутованого купця, панною Фелісіте, красунею, здатною блищати в салонах, безмежно амбітною [XVIII]

[ambitnyj]

прикм.

ambitny

див. спесивий

див. пихатий

Arrogant, conceited; ambitious

Амбі́тний, -на, -не