Е́КАТИ

Е́КАТИ, аю, аєш, недок., розм. Говорити, повторювати «е». Він екав та мекав на трибуні (Козл., Ю. Крук, 1957, 381); — Е, Романе!.. — сказав Хома, маючи, певно, на думці впіймати його на якомусь слові. — А ти не екай мені перед генералом! (Довж., Зач. Десна, 1957, 329). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 455.