П'ЯТАЧО́К, чка́, ч., розм.
1. Пестл. до п'ята́к 1.
Роззираючися довкола, він побачив на долівці маленьку монету, п'ятачок (І. Франко);
– А я таки і на пошті питаю: “Може, ще хоч з п'ятачок треба доплатити .. ?” (Ганна Барвінок);
* Образно. Майор підійшов до лампи, що досі горіла з ночі, вийняв цигарку і, схилившись над склом, запалив її. Червоний п'ятачок відблиску затріпотів у нього на лобі (Ю. Бедзик);
* У порівн. Варавка вмів говорити так добре, що слова його лягали в пам'ять, як срібні п'ятачки в скарбничку (М. Горький).
2. перен. Невеликий майданчик, обмежений чимсь простір землі.
Зупиняється фургон біля чайної, на заасфальтованім п'ятачку.., де .. люд збирається після роботи посидіти на лавках, погомоніти (О. Гончар);
Монтувати конвертор доведеться в умовах діючого цеху на невеличкому п'ятачку, затиснутому з усіх боків, знизу і згори (з газ.).
3. Те саме, що ри́йка.
РИ́ЛО (видовжена передня частина голови деяких тварин); П'ЯТАЧО́К розм., ХРЮ́КАЛО розм., РИ́ЙКА діал. (у свині). У хлівці загуркотів кабанчик, кидав рилом пусте корито (Григорій Тютюнник); Виготовили й маски... Хто козу начепив, хто цапа, хто вівцю, а я собі вибрав хрюкало (О. Ковінька); Жмурили (свині) сонні маленькі очі, здіймали вгору чисті кругленькі рийки і так ніжно стогнали: ох! о-ох!.. наче хазяйка (М. Коцюбинський). — Пор. 1. мо́рда.
-чка, ч., розм.
1) Пестл. до п'ятак 1).
2) перен. Невеликий майданчик, обмежений чимсь простір землі.
3) Форма носа поросяти.
розм.
five-copeck coin