АРХЕОМАГНЕТИЗМ

— учение о геомагнитном поле ближайшего прошлого; основано на изучении остаточной намагниченности археологических памятников (кирпичей, глиняной посуды и др.). Термин А. введен французскими геофизиками Е. и О. Телье. По данным археомагнитных исследований установлена цикличность изменения положения геомагнитного полюса с периодом около 1000 лет и уменьшение за последние 2000 лет напряженности магнитного поля Земли в 1,5 раза.

Геологический словарь: в 2-х томах. — М.: Недра.Под редакцией К. Н. Паффенгольца и др..1978.

археомагнетизм - archeomagnetism - Archäomagnetismus - розділ геомагнетизму, який на основі вивчення залишкової намагніченості датованих споруд і виробів з обпаленої глини дає змогу встановити дані про напруженість і напрям магнітного поля Землі в минулому.

-у, ч. Розділ геомагнетизму, який на основі вивчення залишкової намагніченості датованих споруд і виробів з обпаленої глини дає можливість встановити дані про напруженість і напрям магнітного поля Землі у минулому.

археомагнети́зм іменник чоловічого роду