ВЛУЧАТИ

ВЛУЧА́ТИ (УЛУЧА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВЛУ́ЧИТИ (УЛУ́ЧИТИ), чу, чиш, док.

1. у кого – що і без дод. Кидаючи, спрямовуючи що-небудь у ціль, досягати її; попадати.

З паничем було цілісінький день граємось по клунях, – у м'яча побиваємось: я тікаю, а панич улуча (О. Стороженко);

Тимофій Заброда з кущів ловко влучав короткими кілками, якими притикали коноплі, у верхівців (К. Гордієнко);

Радюкові здалось, що хтось вистрелив і влучив йому в самісіньку голову (І. Нечуй-Левицький);

В есмінець влучила ворожа торпеда (В. Кучер);

* Образно. Силу рукам дай, щоб пута ламати. Ясність думкам – в серце кривди влучать (І. Франко);

* У порівн. Понеслися [сніжинки]! Летять, ніби влучають в невидимі марева (В. Барка);

// розм. Бити когось чим-небудь; ударяти.

Знов розмахнувся хлопець і ще дужче влучив батька по плечу (І. Франко).

2. тільки док., перен. Вибрати найзручніший, найбільш влучний момент для здійснення чогось.

[Старшина:] Чи не влучу години, щоб побалакать з нею! (І. Карпенко-Карий);

Роман все ж таки улучить час, коли вона заворониться, і вскочить у хату (С. Васильченко);

Баржак, влучивши момент, вихопивсь на край ґанку (О. Гончар).

◇ (1) Влуча́ти (би́ти, попада́ти) / влу́чити (попа́сти) в [са́му] то́чку (в [са́ме] о́ко) – говорити, висловлювати і т. ін. те, що потрібне, доречне, влучне, або діяти відповідно до конкретної ситуації.

Сиплеться град гуцульських жартів, іноді неотесаних, вузлуватих, але завше влучних, що попадають просто в око (Г. Хоткевич);

Артилеристи бачили цю людину вперше. Спочатку висміювали її дикий вигляд .. Але промова припала їм до серця. – В саму точку б'є! (П. Панч);

– Підсусідки, замість бути нашими хлопами й орати нам землю, – працюють на своїх хлопських отаманів. – Правильно, – загули голоси. – Молодець, Кособудський. Влучив у саме око (З. Тулуб);

– Що ж, його [чай] з нарзану роблять, чи як? Бачура обернувся, наче його вкололи голкою .. Тепер Ковалів влучив у саму точку, вдарив дошкульно (М. Чабанівський);

Вціля́ти (влуча́ти, попада́ти) / вці́лити (влу́чити, попа́сти) в [са́ме] се́рце див. вціля́ти;

(2) [І] в сту́пі не влу́чиш (не втовче́ш, не спійма́єш, не потра́пиш) кого – хто-небудь дуже хитрий, спритний, вміє вийти з будь-якої складної ситуації, і нікому не вдається довести його причетність до чогось.

Не тільки редактор “Правди”, а й усі народовці львівські держали себе в цій справі так, що, кажуть, і в ступі їх не спіймаєш (М. Драгоманов);

Тепер, за давністю літ, неможливо відшукати слід запропащеної рукописі [запропащеного рукопису], та й винуватців того запропащення теж у ступі не влучиш (Леся Українка);

– Мама сказали, що ти крутійка і що тебе сам чорт у ступі не влучить (О. Копиленко);

– Вас усіх з вашими витребеньками і в ступі не потрапиш, – сердито сказала Варвара Павлівна (В. Собко);

Не раз уже й Хома терпів через плутощі [плутні] шуряка... Він тобі з піску мотузку суче, а ти його в ступі не влучиш (Я. Гримайло);

– А тебе, шилохвостий, напевне, і в ступі не втовчеш, – косував на нього дід (М. Стельмах);

Володьку зачепи – на ходу вигадає сто пояснень, такого в ступі не влучиш (О. Гончар);

Попада́ти (влуча́ти, вража́ти) / попа́сти (влу́чити, вра́зити) на (в) [са́ме] болю́че (живе́, найболю́чіше і т. ін.) мі́сце див. попада́ти.

ВЛУ́ЧИТИ (УЛУ́ЧИТИ) (про людину — кидаючи щось або стріляючи, потрапляти в ціль; про стрілу, кулю і т. ін. — досягати цілі), ВЦІ́ЛИТИ (УЦІ́ЛИТИ), ПОЦІ́ЛИТИ, УДА́РИТИ (ВДА́РИТИ), ПОТРА́ПИТИ, ПОПА́СТИ, ЛУ́ЧИТИ розм., ВГАТИ́ТИ (УГАТИ́ТИ) розм., ВСАДИ́ТИ (УСАДИ́ТИ) розм., ТРА́ФИТИ діал., ТРА́ПИТИ діал. — Недок.: влуча́ти (улуча́ти), вціля́ти (уціля́ти), поціля́ти, ударя́ти (вдаря́ти), потрапля́ти, попада́ти, вга́чувати (уга́чувати), вса́джувати (уса́джувати), трафля́ти, трапля́ти. Це все були хлопці, які несхибно влучали із своїх рушниць у райок (М. Трублаїні); Брянський звичним оком професіонала одразу визначав, куди влучали міни (О. Гончар); Вартовий уже поцілив цю триногу тварину (О. Досвітній); На щастя, бомба не потрапила в рейки і колію можна було відремонтувати (Д. Ткач); Євгешка згадав, що блискавиця найчастіше ударяє в рухливі речі (О. Донченко); Юнак з того робочого поріддя, Що цілить добре й лучить наповал (М. Бажан); Сеня, вийнявши наган з кобури, не цілячись, з того місця, де стояв, вгатив три кулі в центральний кружок (Ф. Бурлака); Вона всадила під лівий край каменя ще дві кулі (В. Кучер); То кулі.. все трафляли, подзьобали спину, як ворони (Ю. Яновський); Цей удар трапив у саму точку (І. Франко).

недок. влучати, док. влучити

(в мішень тощо) to hit, to strike, to touch

【未】 打, 打中, 击中, 命中, 射中; 打着

Влучати в ціль 打中目标

Влуча́ти, -ча́ю, -ча́єш; влучи́ти, влу́чу, -чиш, -чать

див. цілитися

Treffe

Träffa

Træffe

Цаляць