Значение слова "АГЛОМЕРАЦІЯ" найдено в 10 источниках

АГЛОМЕРАЦІЯ

найдено в "Словнику української мови у 20 томах"

АГЛОМЕРА́ЦІЯ, ї, ж.

1. техн. Процес утворення агломерату (у 2 знач.) спіканням у грудки дрібнозернистої або пилуватої руди.

При агломерації утворюються спіканням (випалом) відносно великі пористі шматки (агломерати) із дрібної руди або пилоподібних матеріалів (з наук. літ.);

При агломерації легкоплавна частина матеріалу, тверднучи, скріпляє між собою тверді частинки (з наук.-техн. літ.);

Важливе значення для нормальної роботи доменного виробництва має поліпшення підготовки сирих матеріалів – подрібнення, сортування і усереднення руд, агломерація дрібних руд і колошникового пилу (з наук.-попул. літ.).

2. Зосередження населених пунктів, об'єднаних інтенсивними господарськими, трудовими і культурно-побутовими зв'язками.

Агломерація є найбільш розвинутою і складною формою розміщення населених пунктів, переважно навкруг найбільших міст, а також в густонаселених промислових районах (наприклад у вугільних басейнах) (з наук. літ.);

Для агломерації населених пунктів характерна спільність повсякденного життя їхнього населення, яка виявляється, зокрема, в “маятникових” поїздках на роботу в межах однієї агломерації (з наук.-попул. літ.).

3. біол. Утворення мікроорганізмами скупчень у рідинах або тканинах унаслідок зміни фізичних або хімічних властивостей мікробних клітин.

Агломерація відбувається, зокрема, під впливом імунних тіл (із журн.).


найдено в "Толковом словаре украинского языка"

-ї, ж.

1) тех. Процес утворення агломерату (у 2 знач.) спіканням у грудки дрібнозернистої або пилуватої руди.

2) Компактне розміщення міських поселень, об'єднаних у єдине ціле деякими зв'язками.

3) біол. Утворення мікроорганізмами скупчень у рідинах або тканинах.



найдено в "Архітектурі і монументальному мистецтві"
(лат. — нагромадження) Зосередження, скупчення дрібних і великих містобудівних утворень та їх безсистемне зрощення. Така форма розселення звичайно утворювалась в XX ст. у регіонах видобувної промисловості, курортних місцевостях, а також внаслідок доцентрового впливу великих міст. Прийнято розрізняти: агломерації моноцентричні, які утворюються через тяжіння населених пунктів до одного великого міста. агломерації поліцентричні, коли формується кілька рівних по значенню центрів.
найдено в "Словнику іншомовних слів Мельничука"
агломера́ція (від лат. agglomerо – приєдную, нагромаджую) 1. Спікання дрібнозернистих або пилуватих матеріалів, які є складовою частиною металургійної шихти, у відносно великі грудки (агломерат). 2. біол. Утворення мікроорганізмами скупчень (купок) у рідинах або тканинах внаслідок зміни фізичних чи хімічних властивостей мікробних клітин. 3. А. населених пунктів – зосередження міст та інших населених пунктів на певній території (див. також «конурбація»).
найдено в "Великому тлумачному словнику (ВТС) сучасної української мови "
-ї, ж. 1》 тех. Процес утворення агломерату (у 2 знач. ) спіканням у грудки дрібнозернистої або пилуватої руди.
2》 Компактне розміщення міських поселень, об'єднаних у єдине ціле деякими зв'язками.
3》 біол. Утворення мікроорганізмами скупчень у рідинах або тканинах.

найдено в "Eкономічній енциклопедії"
рос. агломерация (від латин. agglomero — приєдную, нагромаджую, накопичую) — зосередження населених пунктів (здебільшого міського типу) на певній території і групування їх за певними ознаками: виробничими, ремісничими, рекреаційними, культурологічними.
найдено в "Українсько-польському словнику"

[ahłomeracja]

ж.

aglomeracja архіт.


найдено в "Большом украинско-русском словаре"


імен. жін. родуагломерация


найдено в "Українсько-англійському словнику"

Agglomeration; мет. sintering


найдено в "Орфографічному словнику української мови"
агломера́ція іменник жіночого роду
T: 29