ЩА́СТЯ, я, с.
1. Стан цілковитого задоволення життям, відчуття глибокого вдоволення й безмежної радості, яких зазнає хто-небудь.
Спочивають добрі люде, Що кого втомило: Кого – щастя, кого – сльози, Всіх нічка покрила (Т. Шевченко);
[Хвора:] Якби вдалось моє велике діло. Я б упилася щастям перемоги, – Не спогадом, надією жила б (Леся Українка);
Моє щастя – Вітчизни простори! Оповиті і сонцем, і хмелем, й зерном (М. Стельмах);
Як мені даровано багато. Скільки в мене щастя, чорт візьми! – На землі сміятись і страждати, Жити і любить поміж людьми! (В. Симоненко);
// Зовнішній вияв цього відчуття.
Її повні, трохи бліді щоки спахнули рум'янцем, в тихих очах світились спокій та щастя (М. Коцюбинський);
Вся осяяна дитячим щастям, жива, рухлива, Ялу щебетала про садок, музику і ритмічні танки (Олесь Досвітній);
– Прапор з чохла! – Поглядом, сповненим щастя й готовності, Вася Багіров прийняв команду (О. Гончар);
// Радість від спілкування з ким-небудь близьким, коханим тощо.
Впивалася [Галя] щастям, хоч полохливим, боязким, а все-таки щастям... (Панас Мирний);
Може, й тобі, моя панно, Колись доведеться Згадать тую конвалію, Як щастя минеться (Леся Українка);
[Воронін:] Часто запитують: що таке щастя? А я думаю, що зустріч з любимою після .. розлуки – це й є найвище щастя... (О. Левада);
Внутрішньо не тямлячись від щастя, що переповнювало її, Шура намагалася уявити собі першу зустріч з Юрієм (О. Гончар);
* У порівн. Настя грала весняних пісень, багато пісень, коротких, мов щастя (Леся Українка);
// Про того, хто дає радість кому-небудь, викликає гаряче почуття симпатії, любові.
Я б тебе сховав Далеко! далеко! щоб ніхто не знав, Щоб ніхто не бачив, де витає доля, Моя доля, моє щастя, Ти, моя Мар'яно (Т. Шевченко);
[Любов:] І ти щасливий, правда? [Орест: ] Правда, моє щастя, моя зоре! (Леся Українка);
[Одарка (прожогом кинулась йому на шию):] Орле мій! (Заридала). Щастя моє!.. (М. Кропивницький);
// Те, що викликає відчуття найвищого задоволення життям, дає радість кому-небудь.
– Я тільки думками літатиму за тобою по твоїх слідочках. Ото моє усе щастя теперечки (І. Нечуй-Левицький);
Перед його очима носилося господарське щастя: весела жінка, щебетливі дітки, своє господарство... (Панас Мирний);
“Прощай, моя косо, моя дівоча красо! Прощай, моє щастя!” – подумала Василина й пішла в хату (І. Нечуй-Левицький).
2. Досягнення, успіх, удача.
Де відвага, там і щастя (прислів'я);
– А що, мамо,думаю ще іти у губернію, чи не буде там щастя? (Г. Квітка-Основ'яненко);
Прощаючись з бійцями, які, збившись навколо свого командира, всіляко зичили йому щастя, Брянський заспокоював їх: – За мене не турбуйтесь, товариші; я знаю, що зі мною нічого особливого не трапиться (О. Гончар);
// у знач. пред. Щастить, везе кому-небудь.
Щастя Ястшембського, що панна Броніслава здалась Василині поганою, рудою та патлатою (І. Нечуй-Левицький);
// Уживається як вигук при вираженні великої радості, відчуття схвильованості через раптовий, несподіваний успіх, вихід з якого-небудь становища, ситуації тощо.
[Любов (плеще в долоні):] Я виграла, я виграла! О, щастя! (Леся Українка);
На Фастів ударили полки... Житомир наш!.. О щастя!.. Вже наш Кіровоград!.. (В. Сосюра).
3. Доля, талан.
О Боже мій милий! така твоя воля, Таке її щастя, така її доля! (Т. Шевченко);
– Ну, батьку, на те війна. Народне діло. Тут уже кому яке щастя (О. Довженко);
// Добробут, щасливе життя.
Якось було мені смутненько. Звісно, чоловік і в щасті, то часом смуток обіймає, – не то, що нам (Марко Вовчок);
[Явдоха:] А він наслухався від цих бурлак та й собі: поїду та й поїду щастя шукать... (І. Карпенко-Карий);
– Хай гасають по твоїх просторих кімнатах веселі діти, хай спочивають і розкошують у достатках і щасті дозвілля твої люди (О. Довженко);
Оринине щастя було йому дорожче за його власне (А. Головко).
(1) Пала́ц ща́стя – приміщення, в якому реєструють шлюби; загс.
Варвара Дормидонтівна наполягала і таки домоглася дотримання певного ритуалу: церемонія в міському “Палаці щастя” і промова чергового депутата міськради, персні, біла фата і чорне таксі (В. Козаченко);
Попро́бувати ща́стя див. попро́бувати;
Ціно́ю життя́ (кро́ві, че́сті, ща́стя і т. ін.) див. ціна́;
(2) Ща́стя плу́жить – доля сприяє кому-небудь.
Поки щастя плужить, поти приятель служить (Номис);
Ща́стя чу́ти (ба́чити) див. чу́ти.
◇ Вважа́ти (ма́ти) за ща́стя див. уважа́ти;
(3) Випада́є / ви́пало ща́стя кому:
а) (з інфін.) хто-небудь має щасливу можливість здійснити, виконати щось почесне.
– Це моє рідне місто, мені випало щастя визволяти його власними руками (О. Гончар);
б) хто-небудь щасливий, комусь щастить, фортунить у чому-небудь.
Роман насмішкувато і гидливо зміряв їжакове обличчя Корнюші: – Не всім таке щастя, дядьку, випадає (М. Стельмах);
– Яке несподіване щастя випало Катрі! – гомоніли дворові (Панас Мирний);
Го́ре (ра́дість, ща́стя і т. ін.) [діли́ти] попола́м (на́впі́л) див. діли́ти;
Ко́лесо ща́стя (форту́ни) див. ко́лесо;
Ма́ти честь (ща́стя) див. ма́ти²;
(4) На ща́стя:
а) перев. чиє, кого дуже добре для кого-небудь.
На своє щастя, попала [Ївга] куди й пристати (Г. Квітка-Основ'яненко);
Посковзнувшись, Соломія вскочила вище колін у холодну тванюку. Під ногами була безодня, та, на щастя, вона вхопилась за кущ очерету й вилізла (М. Коцюбинський);
На його щастя, зразу ж за Михайлівськими хуторами нагнав якийсь чоловік рябою кобилою в ходові (А. Головко);
Коли під час роботи я захворів, я нестерпно страждав від думки, що, може, мені не вдасться вже довести свою роботу до кінця. На моє щастя, цього не сталося (О. Довженко);
Будь це не в Каховці, гірко довелось би хлопцеві, в тисняві ноги йому геть повідтоптували б. Тут же, на Данькове щастя, більшість було таких же босих, як і він сам (О. Гончар);
б) щоб був успіх, удача, щоб пощастило у чому-небудь.
Усміхнувся Цуценька, затиснув у кулак гроші, поплював на щастя й пішов по пана Вана (С. Ковалів);
Відчиняли люди широко ворота, поливали на щастя дорогу, щоб завжди таким багатим був двір (І. Цюпа);
Кілька років зберігала Яресьчиха в скрині на самому дні синове срібло. Видобула його лише в день проводів, урочисто вклала хлопцеві в руку: – Це тобі, сину, на щастя... (О. Гончар);
На превелике наше щастя, про нас турбувалися на волі. У просяній хлібині, привезеній до табору, знайшлася записка (Ю. Яновський);
Пи́ти ра́дість (ща́стя) див. пи́ти;
Попита́ти до́лі (ща́стя) див. попита́ти²;
(5) Попита́ти ща́стя-до́лі (д) див. попита́ти²; Прино́сити / принести́ ща́стя див. прино́сити;
Сподіва́тися (поклада́ти наді́ю) на ща́стя див. сподіва́тися;
Спро́бувати / про́бувати ща́стя (уда́чі) див. спро́бувати;
(6) Ща́стя й (та) до́ля, нар.-поет. – радість у житті в кого-небудь, успіх, добробут.
Вміла мати брови дати, Карі оченята, Та не вміла на сім світі Щастя-долі дати (Т. Шевченко);
– Я вже нараяла тобі раз щастя-долі, дитино, і більше до смерті не буду (П. Козланюк);
Визрівають любі мрії, А навколо тьма і тьма; Не збуваються надії, Щастя-доленьки нема (М. Ю. Тарновський);
Подумав щіткар, подумав та й каже: “Ех ви, щітки, гребінці, мабуть, вам прийшли кінці. Десять років вас тягав, щастя-доленьки не мав” (Григорій Тютюнник);
– Рад я йому з щирого серця, – каже Шрам, – пошли йому, Господи, щастя й долю (П. Куліш);
– Мамо! – заговорив тоді старший брат, – ідемо ми шукати щастя та долі (Марко Вовчок);
(7) Ща́стя твоє́ (ва́ше, на́ше і т. ін.) – кому-небудь поталанило, пощастило.
– Ну, щастя твоє, що ти не знаєш! І намотай собі – знайдеш листок який, не тич свою морду, а хазяїнам оддай (А. Головко);
Це Ваше щастя, що маєте веселу вдачу, добрий гумор. І це треба берегти, бо воно підтримує сили (М. Коцюбинський);
– І я живий! – десь у самім кутку бадьоро дзвенить Маковей. – Наше щастя, що добра кроква попалась над нами (О. Гончар).