БАТЬКОВБИ́ВЦЯ, і, ч. і ж.
Вбивця свого батька.
Пізніше батьковбивця зізнався міліціонерам, якщо це можна взагалі назвати зізнанням, що до розправи над рідними його підштовхнула нібито потенційна загроза з їхнього боку зірвати синове самогубство, думку про яке чоловік виношував давно (з газ.).
[bafkowbywcja]
ч. і .ж.
ojcobójca
див. батьковбивець.
Бацьказабойца