ВИЛКА (биол.), особые органы у нек-рых насекомых и ракообразных. 1) В. (furca, или apophysis) - часть внутр. хитинового скелета груди насекомого; вдаётся внутрь тела в виде вилообразного выроста (на брюшной стороне грудных члеников), служащего местом прикрепления мышечных сухожилий. 2) В. (furcula, или furca) - прыгательный орган у насекомых из отряда ногохвосток - пара сросшихся у основания выростов на брюшной стороне четвёртого брюшного сегмента, в покое подогнутых под брюшко и зацепленных за особый вырост на третьем брюшном сегменте. В. может с силой разгибаться книзу и назад и, ударяясь о землю, подбрасывать насекомое в воздух. 3) В. (furca) - пара придатков на конце последнего брюшного членика у нек-рых ракообразных (напр., у веслоногих).
ВИЛКА, артиллерийский стрелковый термин, означающий недолёт и перелёт снарядов относительно цели ("захват в вилку"). Падение (разрыв) снаряда перед целью (недолёт) наз. минусом, а за целью (перелёт) - плюсом. До получения В. нельзя переходить к стрельбе на поражение цели. Поэтому предварительно проводится пристрелка, задача к рой - отыскание обеспеченной (два плюса и два минуса) наименьшей В.
ВИ́ЛКА¹, и, ж.
1. рідко. Те саме, що виде́лка.
Тарілки, ножі й вилки загарчали, як собаки, аж підскочили (І. Нечуй-Левицький);
В салоні пані Олімпії говір, брязкіт вилок та ножів об тарілки (І. Франко);
Гетьман поклав ніж і вилки на білу гладку тарілку (Б. Лепкий).
2. Деталь механізму, приладу, яка має роздвоєний кінець.
Проскуров похитав головою і вийняв вилку штепселя (Іван Ле);
Ткнувши вилку електробритви в розетку, трохи пошкріб [Сагайдак] підборіддя (О. Бердник).
3. військ. Сукупність двох прицілів, з яких один дає недоліт, а другий – переліт снарядів, мін і т. ін. щодо цілі для подальшого уточнення удару.
На дорозі знявся кущ полум'я, і грімкий вибух кинув усіх на дно кузова .. – Петя, у вилку бере, – закричав до шофера моряк, і машина вискочила з рову на повнім газу (В. Кучер).
4. Положення в шаховій грі, коли одна фігура загрожує одночасно двом або кільком фігурам.
Коли ж вилка зроблена з шахом, то противник вимушений рятувати короля (з наук.–попул. літ.);
Вилка конем.
ВИ́ЛКА², лок, мн.
Зменш. до ви́ла.
На Юрія сіна кинь, та й вилка закинь (Номис);
Парубки ще більше нахмурились і люто махали граблями й вилками (В. Винниченко);
Вогкий гній розкидали по полю, Гноєм пахнуть і руки, й вилка́ (М. Рильський);
Троє людей, уперши держална вилок у животи, штовхали поперед себе купу соломи до скирти (Ю. Яновський).