АЛІМЕ́НТИ, ів, мн.
Кошти на утримання, що виплачуються у передбачених законом випадках неповнолітнім або непрацездатним членам сім'ї особами, які пов'язані з ними близькими родинними стосунками.
Хоч дехто й радив, щоб на аліменти подавала, але ні, кажу, так обійдусь (О. Гончар);
Твій батько покинув нас, і це трапляється не так уже й рідко. Я в нього не хотіла брати аліментів, бо бачиш... Ми всі в цьому домі занадто горді (Валерій Шевчук);
Реєстрація шлюбу є безумовним доказом шлюбу при розв'язанні таких важливих для сім'ї питань, як стягнення аліментів, поділ майна (з наук.-попул. літ.).
Надання коштів на утримання тих осіб, які не можуть здобути їх власними зусиллями (неповнолітні діти, інваліди-родичі, перестарілі батьки); аліментні зобов'язання існують між чітко окресленим колом близьких та родичів; ухиляння від а. вважається злочином і підлягає покаранню.
-ів, мн.
Кошти на утримання, що виплачуються за законом непрацездатним членам сім'ї (дітям, батькам та ін.) особами, зв'язаними з ними відносинами спорідненості або свояцтва.
[alimenty]
мн.
alimenty юр.
мн. юр.
alimony (sg.), maintenance (sg.)
¤ утримання аліментів -- удержания алиментов
Børnebidrag, underholdsbidrag
Barnebidrag, ektefellebidrag
Underhållsbidrag