АЛЕКСЄ́ЄВ Михайло Миколайович
• АЛЕКСЄЄВ Михайло Миколайович
(29.XI 1918, с. Монастирське, тепер Калінінського р-ну Сарат. обл.)
- рос. рад. письменник, Герой Соц. Праці (1978). Член КПРС з 1942. Учасник Великої Вітчизн. війни. Закінчив 1957 Вищі літ. курси при Літ. ін-ті ім. О. М. Горького (Москва). З 1968 — гол. ред. журн. "Москва". Подіям Великої Вітчизн. війни, праці військ. журналістів, будням Рад. Армії в повоєнний час присвячені роман "Солдати" (1951 — 53), повісті "Спадкоємці" (1957), "Дивізіонка" (1959), "Біографія мого блокнота" (1964), збірки оповідань і нарисів. У романах "Вишневий вир" (1961), "Вербичка неплакуча" (кн. 1 — 2, 1970; Держ. премія СРСР, 1976), "Забіяки" (1981), повістях "Хліб — усьому голова" (1964), "Карюха" (1967) відобразив життя рос. села до Великої Жовтн. соціалістич. революції, складний процес його перебудови в 20 — 30-і pp., створив галерею нар. характерів. До кн. "Слово в строю" (1975) увійшли статті про творчість О. Довженка, О. Гончара, П. Загребельного та ін. Переклав роман О. Гончара "Людина і зброя" (1962, разом з І. Караб.тенком). Голова ради з укр. л-ри СП СРСР. Укр. мовою окремі твори А. переклали А. Дрофань, Д. Олександренко, М. Шумило та ін.
♦ Тв.: Собрание сочинений, т. 1 — 6. М., 1975 — 77; Меж дней бегущих. М., 1986; Укр. перекл. — Вишневий вир. К., 1964; Хліб — усьому голова. К., 1967; Окоп. Б кн.: Сузір'я, в. 11. К., 1977; Вербичка неплакуча, кн. 1 — 2. К., 1974 — 79; Солдати. К., 1985; Ці споконвічні родинні зв'язки. К., 1985.
■ Літ.: Борзунов С. М. Михаил Алексеев. М., 1983; Куземський В. С. Творчість Михайла Алексєєва. К., 1983.
М. Ф. Гетьманець.