АМАЛЬГАМО́ВАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до амальгамува́ти.
Ретельно амальгамоване скло;
// у знач. прикм.
У 1825 році англійський винахідник у галузі електротехніки Стерджен Вільям винайшов електромагніт, у 1830 розробив технологію виготовлення пластин з амальгамованого цинку для гальванічних елементів (з наук.-попул. літ.).
-а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до амальгамувати. || амальгамовано, безос. присудк. сл.
[amll'rhamowanyj]
прикм.
amalgamowany
Амальгамо́ваний, -на, -не