Значение слова "ІДИШ" найдено в 10 источниках

ІДИШ

найдено в "Українській літературній енциклопедії"

і́диш

• ідиш

, їдиш — мова частини євреїв, які живуть у Європі (в т. ч. в СРСР), США, Аргентині, Бразилії, Канаді, Пд. Африці, Азії (Ізраїль). Належить до герм. групи індоєвроп. сім'ї мов. І. почала формуватись у 12 — 13 ст. на основі верхньонім. діалектів з семітськими (давньоєвр. та арамейськими) і слов'ян. елементами. Перші літ. пам'ятки мовою І. датуються 14 — 15 ст. ("Книга Самуїла", рицарський роман "Книга про Бову", 1507, Іллі Левіта, пісні мандрівних співців та ін.). У сучас. розмовній мові І. виділяють три осн. діалекти: північний (литовсько-білоруський), центральний (польський) та південний (український). Літ. мова І. єдина, хоча в ній побутує чимало слів з мов країн, де проживає євр. населення. Велику роль у розвитку й унормуванні літ. І. відіграли євр. письменники, життя і творчість яких пов'язані з Україною, — Менделе Мойхер-Сфорім, А. Гольдфаден, Шолом-Алейхем, Д. Бергельсон та ін. Для І. використовують євр. письмо. І. — одна з мов, якою розвивається єврейська література.

■ Літ.: Фалькович Э. М. Еврейский язык (идиш) В кн : Языки народов СССР, т. 1. М., 1966.

В. О. Олійник.

найдено в "Толковом словаре украинского языка"

-у, ч.

Побутова мова єврейського населення Східної та Центральної Європи, а також США.

найдено в "Українсько-польському словнику"

[idysz]

ч.

jidysz (мова)

найдено в "Словнику іншомовних слів"

ідиш; ч. (євр.) сучасна мова єврейського населення Східної і Центральної Європи, а також США. Відокремилася від німецької мови у 16-18 ст.

найдено в "Словнику української мови у 20 томах"