ШЛЮБ, у, ч.
Родинний союз, співжиття чоловіка й жінки за взаємною згодою.
Щоб не розгубитись їм у білому світі, молодята твердо вирішили оформити свій шлюб (Л. Дмитерко);
Мій хазяїн був одружений з Іванкою, і від їхнього шлюбу народилася дівчина, що мала характер батька і красу матері (Ю. Яновський);
Шлюбним законодавством встановлено, що тільки зареєстрований шлюб породжує права і обов'язки подружжя (з наук.-попул. літ.).
Бра́ти / взя́ти шлюб див. бра́ти;
(1) Зако́нний шлюб – шлюб, юридично оформлений відповідно до чинного закону.
Дівчина мимоволі посміхнулась. Що за упертий хлопець! Це був єдиний з її знайомих, що закидав їй не про кохання, а про справжній, законний шлюб (В. Підмогильний);
Іти́ (става́ти) / піти́ (ста́ти) до шлю́бу див. іти́;
(2) По шлю́бі – після одруження.
Коли вони брались і ще в перші часи по шлюбі, у них були інші слова, але життя їх потроху стирало і розвівало (М. Коцюбинський);
Реєстра́ція шлю́бу див. реєстра́ція;
Реєструва́ти / зареєструва́ти шлюб див. реєструва́ти;
Узя́ти шлюб див. узя́ти;
Уклада́ти / укла́сти шлюб див. уклада́ти¹.
△ (3) Морганати́чний шлюб, книжн. – офіційно не визнаний шлюб особи царського роду з особою нижчого походження, який не давав дітям прав престолоспадкування.
1750 року Кирила Розумовського обрано гетьманом лише завдяки тому, що його брат узяв морганатичний шлюб з імператрицею Єлизаветою (із журн.);
(4) Факти́чний шлюб, юр. – шлюб, шлюбні відносини, не оформлені відповідно до встановленого законом порядку;
(5) Фікти́вний шлюб – несправжній шлюб, який беруть для того, щоб обійти певні закони, обмеження тощо.
Вона [С. Ковалевська] вступила у фіктивний шлюб з В. О. Ковалевcьким, щоб позбутись опіки батька-генерала, який забороняв їй займатися наукою (з навч. літ.);
(6) Циві́льний шлюб.
◇ Вести́ / повести́ до вінця́ (під віне́ць, до шлю́бу) див. вести́.
ШЛЮБ (спільне родинне життя чоловіка з жінкою), ПОДРУ́ЖЖЯ, СОЮ́З, ЗАМІ́ЖЖЯ, ЗАМУ́ЖЖЯ розм. (життя одруженої жінки). Йому снилася Анеля, яка чомусь тримала на руках його доньку від першого шлюбу (Ю. Яновський); — Ти повинен засвоїти таку істину: в подружжі треба підпирати одне одного (А. Хорунжий); Досвід показує, що шлюби, укладені за допомогою "Служби сім'ї", у кілька разів міцніші, ніж традиційні союзи (з журналу); Мати замріялась і згадала свою далеку молодість, безталанне дівоцтво, найми, а потім друге заміжжя з Максимом Береговенком (Є. Гуцало); Все примовляє (пан): — А що? Яково тобі у замужжі? (Марко Вовчок).
ШЛЮБ (шлюбна церемонія), ОДРУ́ЖЕННЯ, ЖЕНІ́ННЯ розм., ЖЕНЯ́ЧКА діал. Стародавній звичай стинати волосся перед шлюбом ще й досі зберігається у гуцулів (О. Воропай); Після одруження Тодір.. таки придбав лошата (М. Стельмах); — А ти, бачу, й досі сором'язливий.. Пора вже й про женіння думати (Є. Гуцало); До женячки не мав ані охоти, ані літ (І. Франко).
ШЛЮ́БНИЙ, ПОДРУ́ЖНІЙ, МАТРИМОНІА́ЛЬНИЙ книжн. Шлюбне право; — Ніколи не думав, що опинюсь в такій ролі... — Яка ж роль? Що проводжаєте шлюбну жінку? (О. Гончар); З початку подружнього життя з Гордієм вона могла б сказати йому все про Демида, але не сказала (Б. Грінченко); Дід перший почав замислюватись про Воличчину матримоніальну долю (Ю. Яновський). — Пор. 1. шлюб.
В кропиві шлюб брали.
Про подружжя, що живе без шлюбу, нелегально.
Коні на толоці без шлюбу живуть, спокійно пасуться і до церкви не йдуть.
Глум з безшлюбного подружжя, яке зо стиду і між людей не показується.
Я шлюбував, та й не рушаю.
Я присяг, що не буду пити, тому і до рук не беру.
Я ще шлюбу не брав.
Я ще не звязаний документом, тому можу покинути.
-у, ч.
Родинний союз, співжиття чоловіка й жінки за взаємною згодою. Цивільний шлюб. Церковний шлюб.
••
Морганатичний шлюб книжн. — офіційно не визнаний шлюб особи царського роду з особою нижчого походження, який не давав їхнім дітям прав престолонаступництва.
Брати шлюб — одружуватися.
Marriage; matrimony, wedlock; поет. hymen
цивільний шлюб — civil marriage
нерівний шлюб — misalliance
свідоцтво про шлюб — certificate of marriage, marriage lines
розірвати шлюб — to annul a marriage
[szl'ub]
ч.
ślub
одружитися — ślub wziąć
церковний / громадянський шлюб — ślub kościelny / cywilny
【阳】 婚姻, 结婚
Брати шлюб з … 与…结婚
Розривати шлюб 离婚
Визнаний законом, релігією чи традиціями подружній зв'язок чоловіка й жінки; основа родини.