МУЗИКА́НТ (той, хто грає на якомусь інструменті), МУЗИ́КА, ГРАЧ розм.; ГРАВЕ́ЦЬ розм., ГРЕЦЬ розм.; ОРКЕСТРА́НТ (той, хто грає в оркестрі). Я ціп продала, Пішла музиканта найняла (П. Чубинський); Тепер він вже став музикою (І. Нечуй-Левицький); Селянські вози диркочуть, мов кепський грач по клавішах розстроєного фортеп'яна (І. Франко); Такі вже гудки навчився (Ванько) подавати, що інший гравець на флейті позаздрити може!.. (П. Автомонов); Але ось щось затремтіло, В небі щось зашелестіло, Ніби легіт, мов вітрець, Наче в скрипку гарний грець Потихеньку грає, грає (Л. Первомайський); Поки оркестранти відпочивали, Борис Івнєв сів до рояля (С. Добровольський).
ОРКЕСТРА́НТ, а, ч.
Музикант – учасник оркестру.
Враз дзвінок – і оркестранти вийшли на естраду всі (П. Тичина);
Оркестранти, бажаючи скликати до себе танцюристів, дули у всі дуди й бубнили у бубни (С. Чорнобривець).
[orkestrant]
ч.
orkiestrant
м.
musicien m de l'orchestre
-а, ч.
Музикант, що грає в оркестрі.
músico de la orquesta (de la banda)
mpiga bendi (wa-)
Bandsman; member of an orchestra
Оркестра́нт, -та; -ра́нти, -тів