ВІДПОВІ́ДНИЙ (який підходить для даного випадку), ПОТРІ́БНИЙ, НАЛЕ́ЖНИЙ, ПІДХО́ЖИЙ, ПІДХОДЯ́ЩИЙ, ПРИСТО́ЙНИЙ, ГІ́ДНИЙ, ПРИНАГІ́ДНИЙ, ПРИГО́ЖИЙ розм. Позавчора возилась, споруджуючи собі відповідне до літньої погоди убрання (Леся Українка); Негативи вийшли потрібної густоти й належної різкості освітлення (Ю. Яновський); На (лічильній) машині можна випробувати велику кількість варіантів і вибрати найбільш підхожий (з журналу); (Семен:) Як буде момент підходящий, то замов слово за мене... (М. Зарудний); Ольга.. відійшла вбік, зберігаючи пристойну віддаль від нього (Ірина Вільде); Він, класний керівник, не знайшов гідної відповіді на зухвалу мову вихованця (О. Донченко); Почнеться свято з урочистих слів, і пролунають тости принагідні (С. Голованівський); Мотря.. вичікує пригожого моменту, щоб одверто поговорити з сестрою (Ірина Вільде).
ВІДПОВІ́ДНИЙ (який задовольняє певні вимоги, відповідає певним умовам), ВИ́ГІДНИЙ, НАЛЕ́ЖНИЙ, ПРИДА́ТНИЙ, ПРИСТО́ЙНИЙ, ПІДХО́ЖИЙ, ПІДХОДЯ́ЩИЙ розм., ГО́ЖИЙ розм., ПРИГО́ЖИЙ розм., ЗДА́ТНИЙ розм., ПРИГІ́ДНИЙ розм. рідше, ГОДЯ́ЩИЙ розм. рідко, ЗДА́ЛИЙ діал., ДОГІ́ДНИЙ діал. Одного ранку, вибравши відповідну пору, він знявся зі свого гнізда і щодуху полетів на Чорногору (І. Франко); Місце справді було вигідне для переправи (М. Коцюбинський); Українська держава бере на себе обов'язок створювати належні умови для розвитку всіх національних мов і культур (з газети); — Як це місце придатне для філософських дум (І. Нечуй-Левицький); На їхніх руках поранений, якому не тільки догляд, а головне — пристойне харчування потрібне (І. Ле); Ніколає каже, що Іон Бану підхожа людина на цей пост (М. Чабанівський); Восени старий вирубував у березі підходящу вербину і всю зиму вона сохла на горищі (С. Голованівський); — Хоча й ця позиція для пострілів і гожа, — зауважив Чарнецький, але захисту для гармат тут нема (М. Старицький); Вернувся вечором до дому в настрої, дуже пригожім до писання поезій (О. Маковей); Якщо моя поезія для Вас здатна, то обіцяюсь і на потім присилати свої писання (В. Самійленко); Вони знайшли пригідний під'їзд, де зняли багнети (переклад С. Масляка); Для бою не кожна хвилина годяща (Ю. Яновський); Попові ж панські посіпаки Веліли тягати гілляки... "Бог з вами! — люди закричали. — Хіба ж старий до того здалий?.." (І. Франко); Способи, які йому (судді) підсувалися, не годилися з його сумлінням, хоча були добрі та догідні (Н. Кобринська).
ГА́РНИЙ (про людину, її риси — який відзначається красою), КРАСИ́ВИЙ, ВРОДЛИ́ВИЙ (УРОДЛИ́ВИЙ), ХОРО́ШИЙ, СЛА́ВНИЙ, ЛА́ДНИЙ, ДОЛА́ДНИЙ, КРА́СНИЙ (КРА́СЕН) фольк., ГО́ЖИЙ (ГОЖ) фольк., ПРИГО́ЖИЙ фольк., ЛО́ВКИЙ розм., КРАСОВИ́ТИЙ розм., БЛАГОЛІ́ПНИЙ книжн., заст., ПРЕПОДО́БНИЙ книжн., заст., СПОДО́БНИЙ заст., ПОДО́БНИЙ діал., ФА́ЙНИЙ діал., ХО́СНИЙ діал., ЛЕ́ПСЬКИЙ діал., ШПЕ́ТНИЙ діал., ХУПА́ВИЙ діал., ВА́ЛЬНИЙ діал.; ПРЕКРА́СНИЙ, ЧУДО́ВИЙ (ЧУДО́ВНИЙ), ПРЕЧУДО́ВИЙ підсил., ЧАРІВНИ́Й, ПИ́ШНИЙ, ПРЕПИ́ШНИЙ підсил., ПРЕГА́РНИЙ підсил., КАЗКО́ВИЙ, ДИ́ВНИЙ, ЧУДЕ́СНИЙ, ПРЕЧУДЕ́СНИЙ підсил. розм., ПРЕСЛА́ВНИЙ розм., ПРЕЧУДО́ВНИЙ розм., ПРЕХОРО́ШИЙ розм., МАЛЬО́ВАНИЙ розм., РОЗПРОЧУДЕ́СНИЙ розм., РОЗЧУДЕ́СНИЙ розм. рідше (який відзначається надзвичайною красою). Як гарна молодиця, то гарно й подивиться (прислів'я); (Гострохвостий:) Коли б ви знали, які ви гарні, яке у вас гарне личко, які очки (І. Нечуй-Левицький); — Ти як була красивою, так і зосталась... Навіть покращала (Є. Гуцало); Чи я ж не хороша, чи я ж не вродлива? Тільки моя доля нещаслива (Ганна Барвінок); Така славна дівчина була! Очі в неї були ясні, коси довгі, великі, чорно-русі, а личко — як яблучко (Марко Вовчок); — Ти гадаєш, дівчинонько, що ти така ладна, А то тебе прикрашає хустина єдвабна (коломийка); Вся його сухорлява постать була доладна (Є. Гуцало); Красне личко — серцю неспокій (прислів'я); Хто милий, той красен (прислів'я); Виріс той хлопчик, вродливий та гожий, Гарний, як малево, став (Леся Українка); Як один, ідем ми, кожен дуж і гож (В. Сосюра); Ой, не жаль же б мені воза, Коли б дівчина пригожа, А то ж руда та погана — Мені воза поламала (П. Чубинський); Очі в неї сяють і сама усміхається. — Яка в мене ловка мати, коли весела, — подумав я (С. Васильченко); Всі там звертали на неї увагу: що за така красовита молодиця? Квіткою горить на весь зал! (О. Гончар); Він такий благоліпний, кучері в'ються по плечах, щоки рум'яні (М. Коцюбинський); Припну фартук дорогий — Срібні-золоті береги, Гафтована середина, Преподобна дівчина (П. Чубинський); Ой, дівчино, дівчинонько, яка ти сподобна (І. Ле); Ти, дівчино, ти подобна; Не здавайся на підмову, будеш добра (П. Чубинський); Василь, файний веселий легінь, загинув у бійці з ворожим родом, посічений топірцями (М. Коцюбинський); Він дивився осяйними очима на Оленку і думав, яка вона хосна дівчина (А. Турчинська); Олена.. усе вихваля пана Забрьоху.., які то в нього уси шпетні і який сам увесь лепський та моторний (Г. Квітка-Основ'яненко); А Михасьо з Мариною там-то вальна пара (Словник Б. Грінченка); Прекрасний був Чиж у цю хвилину, прекрасна була кожна його риса і кожний рух (О. Довженко); Ольга зирнула на його своїми чудовими очима (І. Нечуй-Левицький); (Хмара:) Ваша мати була талановитою співачкою і чарівною жінкою... (О. Корнійчук); — Твої пишні очі одібрали в мене сон цієї ночі (І. Нечуй-Левицький); Молодиця прегарна.., хода спокійна і навіть велична (Ю. Яновський); Жаль кує вже кару люту "королівні" з дивними очима й холодним кам'яним серцем (С. Васильченко); Я відчуваю насолоду, милуючись чудесною жінкою (Ю. Яновський); Гарнесенько обіймемось... Та й поберемося, Моя крале мальована (Т. Шевченко).
СПРИЯ́ТЛИВИЙ (найбільш вигідний кому-небудь за даних обставин), СЛУ́ШНИЙ, ЗРУ́ЧНИЙ, ПРИДА́ТНИЙ, ПІДХО́ЖИЙ, ПІДХОДЯ́ЩИЙ, ПРИГО́ЖИЙ розм. — Ти хто така? І де твій документ? — спитав грачиху грак в сприятливий момент (Л. Дмитерко); Гряде пора і слушний час! В народ! У бій! (Леся Українка); Антон обрав слушну хвилину, щоб сам на сам порадитися з Артьомовим (С. Чорнобривець); Щиро дякувала Тамара бабусі за цю пораду і вибирала зручний момент, щоб покласти на підвіконні листівку (А. Хижняк); Субота саме підхожий день, чи уночі довго загуляєшся — в неділю виспишся (Панас Мирний).
ПРИГО́ЖИЙ, ПРИГО́Ж, а, е.
1. нар.-поет. Те саме, що го́жий 1.
– Балабуха чоловік вчений, пригожий, має вже парафію (І. Нечуй-Левицький);
Пригож мій дядько, Радя Локотош. У нього зір – як зорі в морі (В. Сосюра);
На козаку й рогожа пригожа (Номис);
// у знач. ім. приго́жий, жого, ч.; приго́жа, жої, ж. Гарна, вродлива людина.
Ой, з-за гори вітер віє, Там пригожий жито сіє, Ой, там ходить чумак гожий Та на личеньку кращий рожі (з народної пісні).
2. розм. Те саме, що го́жий 3.
Вона привикла дома, що її батько про все старався .. Коли ж вийшла за панотця, переконалася, що її муж ні до чого не пригожий (Л. Мартович);
Я не вірю, що пригож Нам лиш мажор, а сум кінчається (В. Бичко);
// Відповідний для чого-небудь.
В неділю я не мав пильної роботи, ходив по лісі, лежав у холодку та думки думав, і вернувся вечором додому в настрої, дуже пригожім до писання поезій (О. Маковей);
// Зручний (про момент, час і т. ін.).
Мотря цілий вечір водить за нею напруженими очима і вичікує пригожого моменту, щоб одверто поговорити з сестрою (Ірина Вільде).