ОСЬМУ́ХА, и, ж., діал.
1. Давня міра хмільних напоїв і сипких тіл, що дорівнювала восьмій частині більшої міри (кварти, відра, бочки і т. ін.).
Хто пив тут більш од всіх сивухи, І хто пив разом три осьмухи, То той Енеєві був брат (І. Котляревський);
– Замість осьмухи вже йде кварта, та й горілка розведена більш чим на половину (Г. Квітка-Основ'яненко).
2. Народна міра землі, рівна восьмій частині якої-небудь ділянки або більшої міри (перев. десятини).
Занепокоєння пішло – старшина землю купив близько. Вже добирається до Скибиної нивки .. Осьмуха землі, найбільший клапоть. Ой лихо, лихо! (К. Гордієнко).
3. Восьма частина чого-небудь.
Геніальний поет роздвоївся (на себе і страх!) .. Осьмуха поета роздвоїлася (на понюху і страх) (В. Стус).
-и, ж., діал.
1) Давня міра хмільних напоїв і сипких тіл, що дорівнювала восьмій частині більшої міри (кварти, відра, бочки і т. ін.).
2) Народна міра землі, рівна восьмій частині якої-небудь ділянки чи більшої міри (перев. десятини).
Осьму́ха, -хи, -сі; -му́хи, -му́х