-а, -е.
1) Безвідносний, узятий поза зв'язком, без порівняння з чим-небудь; безумовний.
2) Цілковито чистий, без домішок.
••
Абсолютний спирт — етиловий спирт, який практично не містить води.
3) Цілковитий, повний; необмежений; досконалий, довершений.
••
Абсолютна величина {дійсного} числа мат. — саме число, взяте без знака плюс або мінус.
Абсолютна висота — перевищення по вертикалі даного пункту земної поверхні над рівнем, який приймають за нульовий.
Абсолютна відповідальність юр. — вид матеріальної відповідальності, що настає в результаті завдання шкоди.
Абсолютна вологість повітря фіз. — кількість водяної пари в грамах, що міститься в даний момент в 1 м3 повітря.
Абсолютна додаткова вартість ек. — додаткова вартість, створювана подовженням робочого дня за межі необхідного робочого часу.
Абсолютна ідея філос. — те саме, що абсолют.
Абсолютна істина філос. — об'єктивна реальність, що пізнається через ряд відносних істин.
Абсолютна монархія — різновид монархічної форми правління, який характеризується зосередженням усієї повноти державної, а також духовної влади в руках монарха.
Абсолютна похибка — модуль різниці між точним числом та наближеним його значенням.
Абсолютна {земельна} рента ек. — рента, яку одержує землевласник з усіх ділянок землі.
Абсолютна температура фіз. — температура, що вимірюється по абсолютній термодинамічній шкалі.
Абсолютний нуль фіз. — найнижча температура (-273,16°C), за якої припиняється тепловий рух молекул у тілі.
Абсолютний слух — здатність пізнавати та відтворювати висоту будь-якого звуку без попереднього слухового настроювання.
Абсолютний чемпіон — спортсмен, що переміг усіх претендентів на звання переможця змагань.
Абсолютні системи одиниць фіз. — системи одиниць, у яких одиниці довжини, маси і часу вибрані за основні.
АБСОЛЮ́ТНИЙ (який існує поза зв'язком, без порівняння з чим-небудь), БЕЗВІДНО́СНИЙ. Визначаючи абсолютну і відносну міри масових явищ, ми.. свідомо чи несвідомо прагнемо дати оцінку даному явищу шляхом порівняння його міри з іншими (М. Птуха).
НЕОБМЕ́ЖЕНИЙ (із сл. влада, панування, воля, право тощо, господар і т. ін. — який не має ніяких обмежень, не поставлений у жодні рамки), ПО́ВНИЙ, АБСОЛЮ́ТНИЙ, ЦІЛКОВИ́ТИЙ, БЕЗМЕ́ЖНИЙ, НЕПОДІ́ЛЬНИЙ, БЕЗРОЗДІ́ЛЬНИЙ (із сл. влада, панування і т. ін.). Глибоко розуміючи гнилизну російського необмеженого самодержавства і знаючи інтелектуальну обмеженість царя, він (Вітте), як міг, ..рятував їх (М. Стельмах); Повний абсолютизм! Абсолютна монархія! Необмежений монарх! Хотіли обмежити, — нема чим обмежувати (Остап Вишня); Вона дала Галі повну волю робити, що хоче (І. Франко); Думає (князь) про те, що він був колись абсолютним монархом понад далеким, далеким Нігером (Леся Українка); Мати, виряджаючи її на Каховку, передала дядькам цілковиту владу над нею, доручила їм берегти дівчину від усяких напастей (О. Гончар); Чи досяг (Врангель) тієї безмежної влади, якою так спрагло марив? (О. Гончар); Поле, сінокіс — віддано їй у безроздільне володіння (Ю. Мушкетик).
ПО́ВНИЙ (про почуття, переживання тощо — який повністю охоплює кого-небудь), ЦІЛКОВИ́ТИЙ, АБСОЛЮ́ТНИЙ, НЕПОДІ́ЛЬНИЙ. Ну, хоч би для того нам поети Ще потрібні у житті новім,.. Щоб згадать, як на піску Калуги Для мандрівок зоряних путі Креслив, повний мудрої напруги, Ціолковський в віщій глухоті!.. (М. Рильський); Василько почував цілковите задоволення (О. Донченко); Після похорону вона хоч і стала значно спокійніша, проте її опанувала абсолютна байдужість (Ірина Вільде); Це дуже тяжко — плакать в самоті І зберегти для себе власну тугу Такою неподільною, як смерть (Д. Павличко).
ЦІЛКОВИ́ТИЙ (який виявляється цілком, не частково), ПО́ВНИЙ, АБСОЛЮ́ТНИЙ. Довго цілковита тиша панувала над полем бою (В. Собко); Повної ідентичності в думках і почуттях двох дорослих і під різними впливами вихованих людей, я пересвідчена, не може бути (Леся Українка); Він був абсолютний профан у складній теорії більярдного грання (Ю. Смолич).
АБСОЛЮ́ТНИЙ, а, е.
1. Безвідносний, узятий поза зв'язком, без порівняння з чим-небудь; безумовний.
Новими відкриттями було зруйновано цілий ряд принципів, які вважалися вічними й абсолютними (із журн.);
// у знач. ім. абсолю́тне, ного, с. Те, що є безвідносним, не пов'язаним з чим-небудь.
Постійність і змінність у мові є однією з форм вияву універсальної діалектичної взаємодії абсолютного і відносного (з наук. літ.).
2. Цілковитий, повний.
Тут по цілих днях можеш бути в абсолютній самоті, серед природи (М. Коцюбинський);
Над бліндажем стояла абсолютна тиша, тільки зрідка здригалася глухо земля: у сусідів била важка артилерія (Ю. Яновський);
Франко високо цінив Стефаника як майстра новел і відзначав, що Стефаник – абсолютний володар форми (з навч. літ.);
// Необмежений.
Думає [князь-мурин] про те, що він був колись абсолютним монархом понад далеким, далеким Нігером (Леся Українка).
Absolute; perfect, utter
абсолютний нуль фіз. — absolute zero
абсолютний слух муз. — perfect ear (pitch)
абсолютний спокій фіз. — complete rest
абсолютний чемпіон — all-round (absolute) champion
абсолютна більшість — overwhelming majority
абсолютна монархія — absolute monarchy
абсолютна нісенітниця — sheer (амер. plumb) nonsense
абсолютна покора — implicit obedience
абсолютне неуцтво — perfect (sheer, utter) ignorance
АБСОЛЮТНИЙ – АБСОЛЮТИСТСЬКИЙ
Абсолютний. Безвідносний, узятий поза зв’язком; цілковитий, повний. Вж. зі сл.: критерій, нуль, приріст, розмір, вага, вартість, величина, висота, категорія, маса, рента, температура, право, чемпіон, більшість, вологість, істина, тиша, ясність.
Абсолютистський. Характерний для абсолютизму, властивий йому. Вж. зі сл.: режим, держава, монархія.
[absol'utnyj]
прикм.
bezwzględny, absolutny фіз., філос.
абсолю́тний
[абсоул'утнией]
м. (на) -тному/ -т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і
【形】 绝对的, 无条件的; 纯粹的, 完全的
Абсолютний чемпіон 绝对冠军
Абсолю́тний, -на, -не
Повний, цілковитий
Absolutt
Absolut
Absolut