Значение слова "ВИХОДИТИ" найдено в 15 источниках

ВИХОДИТИ

  найдено в  "Фразеологічному словнику української мови"
ви́йти (ви́битися, ви́рватися і т. ін.) / вихо́дити (вибива́тися, вирива́тися і т. ін.) в лю́ди. Домогтися певного становища в суспільстві. Що буде, те й буде. Будеш знов чумакувати, Поки вийдем в люди (Т. Шевченко); — Коло мене ти можеш у люди вийти, а без мене залишишся таким гольтіпакою, як тепер (Б. Лепкий); — Буває, що виб’ється людина в люди, то де її людськість дінеться (Переклад М. Лукаша); Він гордився, що всього добивається сам.. Він знав: вирветься в люди, дійде до мети (Є. Куртяк); Час вибиватися в люди (З газети); От і ти справлялась, вчилась та потрошку Вибиралась в люди на пряму дорожку (доріжку) (Я. Щоголів). ви́скочити в лю́ди, зневажл. Писарям та головам заздро було, як-таки москальчук, ще недавній голодранець, волоцюга, ледащо, посівши за жінкою багатство, вискочив у люди, між пани, куди вони перлися з самого малку (Панас Мирний). повибива́тися в лю́ди (про багатьох). На ви́йти / вихо́дити на моє́ (на твоє́, на її́ і т. ін.). Здійснитися, відбутися, статися так, як хочеться кому-небудь. — А що, сину, кажу тоді, не на моє вийшло? (Марко Вовчок); І побачиш, як не на моє вийде (М. Куліш); Якби я був усе розумно виговорив, хто знає, чи не на моє би вийшло (Л. Мартович); — То будемо моноплан будувати? — Моноплан! Моноплан! А що? На моє вийшло! — радів Андрій (С. Васильченко). ви́лізти (ви́йти) / вила́зити (виліза́ти, вихо́дити) бо́ком кому і без додатка. Погано кінчитися, мати погані наслідки для кого-небудь. Ну, й поділився я своєю прикрістю з колегами-водіями на робітничих зборах. Що й вилізло мені боком: Коровін звільнив мене з роботи (З журналу); — А про те ваше хазяйнування я знаю. Знаю... Воно тобі ще боком вилізе (О. Копиленко); А ти згадай криваве дишло, Яке фашистам боком вийшло! Яке хребет їм перебило (В. Іванович); Ті витівки (бувало... ненароком...) Вилазили, скажу брутально, боком (М. Рильський); Вся наша фальш, вся тупість, .. увесь наш псевдодемократизм, перемішаний з сатрапством,— все вилізає боком і котить на нас (О. Довженко); // Не піти на користь, не приносити користі. Не микайся, Грицю, на дурницю, бо дурниця боком вилізе! (Укр.. присл..); Чуже добро боком вилізе (Укр. поети-романтики..); // Не проходити даремно, бути причиною покарання за щось. (Домаха:) Звичайне, ви виступа́ти (вихо́дити, сплива́ти) / ви́ступити (ви́йти, спливти́) наве́рх. Ставати відомим для інших, переставати бути прихованим; виявлятися. Воно (кохання) спливало наверх і кидало йому (Михайлові) докори (М. Томчаній). спливти́ напове́рх. Докори й сварки підіймали стару ворожнечу, наповерх сплили забуті кривди й гріхи (М. Коцюбинський). вихо́дити / ви́йти в тира́ж. Ставати неспроможним займатися активною діяльністю, бути непридатним для чого-небудь. — Вам не здається, що ми з вами вже, так би мовити, виходимо в тираж, і треба на наші місця пропустити молодих інженерів (В. Собко); — От уявіть собі таку ситуацію: минає п’ятнадцять, ну од сили двадцять років, і ми виходимо в тираж. Усі: од двірника до генсека (А. Дімаров); — Це знаменита “Кюїн Мері”, колишня гордість англійського пасажирського флоту. Скоро вона вийде в тираж (Ф. Маківчук). ви́летіти в тира́ж, ірон. — Плаче муза твоя, плаче, Бо загнав її ти в саж. Схаменись, кажу, земляче, Щоб не вилетіть в тираж (С. Воскрекасенко). вихо́дити / ви́йти в світ. Видаватися, друкуватися. Ті нечисленні українські книжки, які тоді (у 80-х роках) виходили в світ, друкувалися майже виключно в Києві (В. Самійленко). ви́хід у світ. Серед статей, що з’явилися з нагоди виходу у світ празького “Кобзаря”, найґрунтовнішою та найціннішою була розвідка Е. Дюрана (З журналу). вихо́дити / ви́йти за ра́мки (за ме́жі). 1. чого. Поширюватися поза чим-небудь. Гучна слава народного поета (Т. Г. Шевченка), його величезна популярність не тільки серед народу, а й серед передових кіл російської інтелігенції, популярність, що виходила вже далеко за межі країни, колола очі самодержавним сатрапам (Слово про Кобзаря); // Не обмежуватися чим-небудь. Підготовка випуску нової продукції виходить за рамки звичайної діяльності підприємства і вимагає додаткових затрат робочої сили і засобів виробництва (З газети); Промислові міністерства і відомства повинні вийти за рамки чисто адміністративних функцій і стати безпосередніми учасниками господарських процесів (З журналу). ви́хід за ра́мки. Творче застосування в опері мелодії народної пісні забезпечує вихід її за рамки етнографічно-побутових сцен (З журналу). 2. чого і без додатка. Перевершувати міру звичайного, прийнятого чи встановленого. — Крім того, сміх не повине вихо́дити / ви́йти з берегі́в. Перевершувати міру звичайного, усталеного. Гнів людський виходить з берегів (Л. Первомайський); І знову задзвеніли бокали, бризнуло святковим салютом шампанське. Лунала музика. Весілля виходило з берегів (В. Вільний). вихо́дити / ви́йти з ла́ду́. 1. Втрачати працездатність, можливість виконувати що-небудь (про людину). Одна з мін вибухнула поблизу пушкарів. Хтось з-поміж них, видно, вийшов з ладу, бо Сіверцев сам підскочив до гармати (О. Гончар). 2. Переставати діяти; псуватися, ламатися. Коли кінескоп старого телевізора виходить з ладу, його можна замінити на більший розміром (З журналу); // Втрачати боєздатність. Вогонь з плавбатарей був настільки влучний, що ворожі судна лускались, мов кукурудзяні баранці на черені, і один за одним виходили з ладу (С. Добровольський). ви́хід з ла́ду́. Часте різке гальмування викликає передчасний вихід автомобіля з ладу (З журналу). вихо́дити / ви́йти з літ (з рокі́в, з ві́ку). Ставати немолодим; старіти. Чоловік виходив з літ (З усн. мови); // безос., кому, заст. Хто-небудь стає старим. Роди, бабо, дитину, коли бабі з літ вийшло (М. Номис). вихо́дити / ви́йти з-під пера́ кого, чийого. Створюватися ким-небудь (про твори мистецтва). Все нові й нові книги віршів, публіцистики, нові переклади виходять з-під його (М. Рильського) пера (С. Крижанівський); З-під його (І. Франка) пера вийшов цілий ряд солідних наукових праць (М. Коцюбинський); Усе, що вийшло з-під пера Яворницького, позначене винятковим захопленням (З журналу). вихо́дити / ви́йти з рівнова́ги (з се́бе). Перебувати в стані сильного роздратування, нервового збудження; втрачати спокій, самовладання, терпіння. — Кидати роботу треба! — виходили вони з рівноваги.— Роботу знайти де завгодно можна (Іван Ле); Я розумію Галю, що вона було завжди металась і виходила з себе в такі часи (весною) (Леся Українка). вихо́дити / ви́йти на доро́гу (на шлях). Визначати напрям діяльності або своє місце в суспільстві, в житті. Олесь Гончар належав до тих письменників, хто починав виходити на літературний шлях в останні передвоєнні роки (З журналу); Ледве вийшовши з тупика на вірну дорогу, я знов пішов назад (Моє життя в мист.); На певну дорогу легше вийти вдвох (З усн. мови). вихо́дити / ви́йти на одно́. Зводитися до того самого. Чи іде, чи ходить,— на одно виходить (Укр.. присл..); Всюди виходило на одно: ніде нема таких безтолкових дітей та жінки, як у нього (М. Стельмах). вихо́дити / ви́йти на пе́рші ро́лі. Мати найкращі успіхи у чому-небудь; ставати найкращим. У київському середовищі авіаторів Сікорський незаперечно виходив на перші ролі, і на нього покладали великі надії (З журналу). вихо́дити / ви́йти сухи́м з води́. 1. Будучи винним, уміло уникати покарання або нарікання; залишатися непокараним або незаплямованим. Кажуть, що є такі шахраї, які виходять з води сухими (О. Донченко); (Харько (сам):) Дивуюсь і своєму нещастю, і хитромудрим викруткам моєї в’юнкої бестії жінки, котра вміє завжди вийти сухою з води: все звернуть на мене (М. Кропивницький); — Треба ж до такої міри втратити глузд, щоб повірити, начебто можна чинити такі речі — палити, топтати чужу землю, нищити народ і потім сухим вийти з води (Ю. Бедзик). ви́скочити сухи́м із води́. Десь гниють кості отамана, розметалися-розкидались в безславних січах тіла його невдалих “дітей”, один Гайдук лише зумів врятуватися, вискочити сухим із води (А. Дімаров). ви́йти сухе́ньким із води́. Кота Петровича, де я живу, На лаву садовили судову: ..А він Мишами і Кицями підперся, Сухеньким вийшов із води (М. Годованець). 2. Знаходити вихід із скрутного станов ви́ходити (відходи́ти, відбі́гати) но́ги. Втомитися від довготривалого ходіння. — Ідіть до ворожки, вона вам порадить.— Я вже ноги свої виходила. Нічого не допомагає (Ірина Вільде); — От, той козак Савлук ходив, ходив — і набрів оце й низькоділ, де тепер село; та чи він уподобав, чи то вже ноги одходив, оселився тут (Марко Вовчок); (Мусій:) За чотири місяці зовсім одбігав ноги (М. Кропивницький). вихо́дить з рук чиїх, кого. Хто-небудь сам, власноручно робить, виготовляє що-небудь. Але коли що вже виходило з Денисових рук, то мало на собі печать довершеності. Минуло вже років двадцять зо дня його смерті, а ложками його роботи й досі ще сьорбають борщ мої земляки (М. Рильський). ду́мка (ду́ма) не вихо́дить з голови́ чиєї, у кого. Хто-небудь постійно думає про когось—щось. Дума про Нимидору не виходила з його (Миколиної) голови (І. Нечуй-Левицький). літа́ (ро́ки́) вихо́дять / ви́йшли кому і без додатка. Хтось досягає певного віку (про повноліття, зрілість тощо). — Я б тебе, каже, і сватав, коли б ти не крива.. Так і крає мені серце.. А тут літа виходять (Ганна Барвінок); А літа, хто ж їх відає, чи вони вийшли, чи вони не вийшли? Про те піп знає (Леся Українка); — Їй, певно, й роки не вийшли? — Почекаю. І чекав її .. восени збирались побратися (М. Стельмах). не вихо́дити з рук. Перебувати у постійному вживанні, використанні. Уявлялося, як щодня, щороку рулетка чи рейсфедер не виходять з рук (Іван Ле). не вихо́дити з ха́ти. Постійно бути вдома, не бувати серед людей. Давненько ми вже Марусю не бачили, то за горем своїм, то за сваркою тією межи старими, та й Маруся наче ховалася: з хати, сливе, не виходила (Марко Вовчок); Десь, певно, вітер пройняв мене, і я схопив бронхіт, два дні не виходжу вже з хати (М. Коцюбинський). не вихо́дити (не йти́) з па́м’яті у кого, кому. Ніяк не забуватися. Вона ніколи в мене з пам’яті не виходила (О. Кониський); Мені з пам’яті не йде “розмова” з паном лейтенантом. Чого він докопувавсь? (П. Колесник). не вихо́дити з па́мки. Уже пшеницю звезли і вимолотили, а Василя так і манило, так і тягло в поле. Той майовий день не виходив у його з памки (Панас Мирний). не вихо́дить з голови́ (з ду́мки). 1. у кого, кого і без додатка. Хто-небудь постійно думає про когось, щось. Коли подруга повернулася — свіжа, сяюча, — вона сказала: — А в мене з голови не виходить поїздка (О. Гуреїв); З думки Яся не виходив вид смирної, тихої Гані, балакаючої з наймичками запанібрата (І. Нечуй-Левицький). 2. Бути предметом постійних роздумів. Револьвер системи “бравнінг” не виходив із голови (М. Хвильовий); Михайло Щерба не виходив з голови (Д. Бедзик). хміль ви́йшов (ви́летів, ви́вітрився і т. ін.) / вихо́дить (вилітає, виві́трюється і т. ін.) з голови́ у кого, кого, чиєї. Хто-небудь дуже швидко протверезився, став тверезим. — Ти хто такий?! — Хміль вилетів з голови старости, і він з острахом поглянув на Лавріна. — Хто ти такий? (М. Стельмах); Петру був настільки обурений невдячністю дочки, що навіть хміль вивітрився з його голови (М. Чабанівський); — З клубу йшли хлопці й дівчата, танцювали й співали. Радісно Новий рік зустрічали. З досади в мене з голови і хміль вискочив (О. Ковінька); — Он як! — хміль одразу почав виходити з голови управителя (М. Стельмах); За обідом чарка ходила кругом столів, од одного краю до другого, й поки вона доходила на старе місце, хміль вилітав з голови гостей (І. Нечуй-Левицький).
  найдено в  "Українській літературній мові на Буковині"
Ви́йти, вихо́дити. Виграти, одержати зиск, користь з якоїсь справи. Зібравши все докупи, показує ся ясно, що у нас нерівною міркою мірять, що у нас все на тих людий кричать, котрі щось роблять, а дійстні нероби, лизуни, кариєровичі і т. д. виходять при тім якнайліпше: вони добрі патріоти, вони чисті характери, вони золото не люди... Оттак сьвіт у нас перевернув ся (Б., 1895, 79, 1); Кождий мишкує, щоби лише де дешевше купити, а дорого спродати, а на тім мишкованю часто зле виходить і шкодить справі загальній (Б., 1896, 76, 2); Нез’організовані такі спілки істнують в нас не від сегодня, от хоть би одаї, стаї, дійники, як то їх називають. Річ певна, що люди, котрі пристають до дійника, виходять на тім ліпше, як ті, що не пристають. Дома і від 5 овець на зиму бриндзі не спрячеш, а в дійнику і від двох мати меш досить (Канюк, 1906, 6); Яз своєї сторони напишу до редактора і об’ясню, що матеріал такий, що годі його втиснути в такі тісні рамці, і він буде мусив пристати на те. При тім і Ви вийдете ліпше, бо дістанете гонорар за дві праці (Коб., Листи, 43, 321-322); Я хтіла би її надрукувати [...] окремою книжкою тут в Чернівцях, бо в Німеччині не хочу, бо дуже зле вийшла я з накладчиком “Kleinrussische Novellen” - l. C. C. Bruns'ом, і вже волію тут (Коб., Листи, 157, 564); Люди бачили, що господарка спілкова на добре їм виходить, то й всіма силами підпирали конзумцийну спілку (Товариш, 1908, 155)// пол. wyjść (na czymś) - виграти, дістати зиск, прибуток, порівн. wyjść (na czymś) jak Zabłocki na mydle - укр. виграти, як Мошко на милі (програти, не дістати зиску).
  найдено в  "Большом украинско-русском словаре"


дієсл. недокон. виду (що робити?)

Дієприслівникова форма: виходивши, виходячи

1. iти звiдки-небудь назовнi2. залишати якийсь заклад, установу3. (перен.) переставати брати участь у чому- небудь4. iдучи пiднiматися на яке-небудь пiдвищення5. iдучи, опинятися в певному мiсцi6. посiдати певне мiсце серед когось, чогосьвыходить

Деепричастная форма: выходив, выходя

¤ виходити з берегiв -- выходить из берегов

¤ не виходить з голови -- не выходит из головы

¤ виходити з моди -- выходить из моды

¤ виходити з рiвноваги -- выходить из равновесия

дієсл. недокон. виду (що робити?)

Дієприслівникова форма: виходивши, виходячи

1. добути, дiстати що-небудь або домогтися успiшного вирiшення якоїсь справи2. утворюватися, удаватися яким-небудь внаслiдок певної дiїполучаться

Деепричастная форма: получаясь


  найдено в  "Толковом словаре украинского языка"
I -джу, -диш, док.

1) перех. Обійти в усіх напрямках яке-небудь місце, місцевість, пройти багато місць.

2) перех., розм. Добути, дістати що-небудь або домогтися успішного вирішення якоїсь справи, багато ходячи.

3) неперех., розм. Проходити певний час.

II див. виходжувати.виходитися

-джуся, -дишся, док., розм.

1) Виростати.

2) Поправлятися після хвороби, пологів, поранення.

3) Псуватися внаслідок носіння (про взуття); зношуватися.


  найдено в  "Українсько-російському словнику"
несов. - виходити, сов. - вийти 1) выходить, выйти; уходить, уйти; (на время) отлучаться, отлучиться 2) (на что-н. высокое) всходить, восходить, взойти 3) (удаваться) выходить, выйти, получаться, получиться 4) (только несов.: быть следствием) следовать виходить — (вводн. сл.) выходит, следовательно, разг. значит, стало быть 5) (з чого) (только несов.: основываться на чём-н.) исходить (из чего); отправляться (от чего) 6) (только несов.: быть обращённым куда-н.) выходить; глядеть, смотреть (об окнах, дверях) 7) (истрачиваться) выходить, выйти, уходить, уйти, расходоваться, израсходоваться 8) (о времени: кончаться) истекать, истечь, разг. выходить, выйти 9) (быть выпущенным, изданным) выходить, выйти
  найдено в  "Словнику синонімів Караванського"
(з хати) йти, ступати за поріг, витикати носа; (- армію) виступати, вирушати, виряджатися, (у море) відпливати; (з авта) висідати; (з лікарні) вибувати, виписуватися, (з тюрми) звільнятися; (на кін) з'являтися; (з землі) витикатися, сходити; (з селян) походити; (- газету) видаватися, публікуватися; (А з Б) утворюватися; (- запас) вичерпуватися, витрачатися; (- задачу) розв'язуватися; (з біди) вив'язуватися; дк. ВИЙТИ, (звідки) піти з; (- амнестію) бути проголошеним. ВИХОДИТЬ вст., значить, отже, таким чином, іншими словами; У ФР. випливає .
  найдено в  "Великому тлумачному словнику (ВТС) сучасної української мови "
I -джу, -диш, док. 1》 перех. Обійти в усіх напрямках яке-небудь місце, місцевість, пройти багато місць.
2》 перех. , розм. Добути, дістати що-небудь або домогтися успішного вирішення якоїсь справи, багато ходячи.
3》 неперех. , розм. Проходити певний час.
II див. виходжувати.
  найдено в  "Українсько-польському словнику (Мар'яна Юрковського, Василя Назарука)"
I. виходити -джу, -диш 1. wyhodować; wychować 2. wychodzić (cos) 3. postawić na nogi II. виходити -джу, -диш 1. wychodzić 2. wyczerpywać się 3. opuszczać, występować zob. вийти
  найдено в  "Украинско-английском юридическом словаре"
(про ініціативу) come from, (в т. ч. з тіла; про кулю) exit, (від чогось) originate, (з угоди тощо) rescind, (із союзу тощо) secede, (із справи) stand down, (зі складу) withdraw
  найдено в  "Орфографічному словнику української мови"
ви́ходити 1 дієслово доконаного виду обійти; добитися чогось ви́ходити 2 дієслово доконаного виду вилікувати вихо́дити дієслово недоконаного виду
  найдено в  "Орфоэпическом словаре украинского языка"
I {ви́ходиетие} -оджу, -диеш; нак. -дие, -діт, док.II {виехо́диетие}-о́джу, -диеш; нак. -о́д, -о́дтеи, недок..
  найдено в  "Украинско-русском политехническом словаре"
астр.; матем.; техн. выходить, получаться (удаваться), следовать (вытекать из чего-л)
  найдено в  "Українсько-грузинському словнику (Георгія Чавчанідзе)"
გასვლა, გამოსვლა
T: 7 D: 0