-а, -е.
Стос. до арбітражу.
••
Арбітражна угода — угода сторін про передачу в арбітраж усіх чи певних суперечок, які виникли або можуть виникнути між ними в зв'язку з якими-небудь правовідносинами.
Арбітражний комітет — орган, який призначає арбітрів для розв'язання суперечок між членами біржі.
Арбітражний суд — незалежний орган у вирішенні всіх суперечок, що виникають між юридичними особами.
Арбітражний тунель — різниця між цінами фінансових інструментів, яка дозволяє здійснювати арбітражні операції.
Арбітражний управляючий — особа, яку призначає арбітражний суд і якій передаються функції зовнішнього управління майном боржника.
Арбітражні операції — купівля і продаж валюти, цінних паперів, товарів для одержання прибутку на різниці у ставках.
АРБІТРА́ЖНИЙ, а, е.
Стос. до арбітражу.
Ми ще не програли жодної арбітражної справи. Всі вердикти були винесені на користь тих, хто звертався до нас за юридичною допомогою (з газ.);
Арбітражний суд.
арбітра́жний
[арб'ітражнией]
м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і
[arbitrażnyj]
прикм.
arbitrażowy
Арбітра́жний, -на, -не