I. ЗВІР, ЗВО́РУ,
I. Звір, зво́ру, м. Оврагъ, лощина, ложбина. Не навчила я ся корчима ходити, з звора воду пити, з торби хлібом жити, з торби хлібом жити, на камені спаті. Гол. І. 156.
II. Звір, ра, ру, м.
1) Звѣрь. З теї тучи в темний ліс, — нехай мене звір іззість. Чуб. V. 180.
2) Волкъ. Ум. Зві́рик, звіро́к. Звірок утішний білка. Сим. 210. Ув. Звірю́ка, звіря́ка.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 132.