ЦАПО́К

ЦАПО́К, пка́, ч. Зменш.-пестл. до цап. Та й засіяв лан цапок Для цапихи і діток (Стельмах, Колосок.., 1959, 43); // Козеня-самець. З одного берега йде до річки білий цапок, а з другого берега підходить чорний цапок (Коцюб., І, 1955, 468). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 180.