ВІДГУК

ВІ́ДГУК, у, ч.

1. Відбиття звуку; луна, відгомін.

Гуркіт, грім, гук, одгук розбігся на весь небозвід (К. Гордієнко);

* Образно. Прилинув вітер, .. А з ним прилинули пісні пташині, І любий гай свій відгук з ним прислав (Леся Українка);

// чого. Звук, послаблений віддаллю.

Десь далеко в місті заграв оркестр. Тихі далекі одгуки мелодій полились по долині Росі (І. Нечуй-Левицький);

Здалека чутно відгуки музик, пісень, гомону веселого (Леся Українка).

2. Відповідь на чий-небудь поклик, звертання.

– Христе! доню! – гукав він, і його голос гучно розкотився по садкові. Він стояв, дожидаючи одгуку (Панас Мирний);

Ось наче лайка... Там хтось-таки є. Але й цього разу його волання залишилося без відгуку (Ю. Винничук).

3. перен. Душевний стан або дія, що є відповіддю на що-небудь.

Не кваплячись, він докладно розповів про свій багатозабійний метод, і було видно, як слова його знаходять активний відгук у присутніх (О. Гуреїв);

Написання роману “Бур'ян” – прекрасний зразок оперативного відгуку письменника на животрепетні питання часу (з навч. літ.).

4. перен. Те, у чому виявляються сліди впливу чого-небудь; відбиття, наслідок чого-небудь.

Складались першії мої пісні, слабії відгуки твоїх пісень чудових (І. Франко);

Шевченку! Відгук дум своїх Чи чуєш ти у нашім співі? (М. Рильський);

* Образно. Хтось давно ще сказав, що спів, – то мова душі, .. найнепримітніші одгуки душі до всього (Панас Мирний).

5. Думка, судження про кого-, що-небудь, оцінка кого-, чого-небудь.

Не знаючи, як підтримати розмову, я не зовсім до ладу промимрив: – Дякую, стараюся, скільки можу... На що почув одразу ж хвальний відгук: – Це зо всього видно... Хвалю! (Б. Антоненко-Давидович);

// Критична стаття, рецензія, відзив і т. ін., зумовлені появою якоїсь книги, виступом громадського діяча і т. ін.

Се, власне, відгук, тож не дивуйтесь, коли в ньому бракуватиме об'єктивності (Леся Українка);

Роман-есе Ю. Канигіна “Шлях аріїв” викликав багато відгуків – від захоплених до обурених (з публіц. літ.);

Відгук про автореферат дисертації.

ВІ́ДГОМІН (невиразний слід, неясна вказівка на щось; розмови, перекази про давні події), ВІ́ДГУК, ВІДЛУ́ННЯ, ВІ́ДГОЛОС рідше. Струни кобз передають нам відгомін віків і разом з тим розкривають найтонші почуття людини (І. Шаповал); Кування зозулі... Ну що в нім такого? Та втомлене серце чомусь защеміло. І відгук далекий життя молодого Охоплює душу, пронизує тіло (Л. Дмитерко); Відлуння слави і неслави Він чув у звуках кобзарів (М. Рильський); Його (турбаївського повстання) відголоси жевріли.. в піснях про Мар'янушу (О. Гончар).

ВІ́ДГУК (відповідь на чий-небудь поклик, звертання), ВІ́ДКЛИК. — Христе! доню! — гукав він, і його голос гучно розкотився по садкові. Він стояв, дожидаючи одгуку (Панас Мирний); Стулив (Чіпка) пальці, приложив до рота й завив, як пугач.. Нігде ні одклику, ні одгомону (Панас Мирний).

ВІ́ДГУК (критична стаття, зумовлена появою якоїсь книжки, виступом громадського діяча тощо), ВІ́ДЗИВ, РЕЦЕ́НЗІЯ. Оскільки твори Шевченка цього періоду (1843-1847 рр.) не були свого часу надруковані, ми не маємо й критичних на них відгуків (Є. Кирилюк); Декілька відзивів на дослідження про Шашкевича Франко друкує на початку ХХ ст. (з журналу); В "Зорю" я послав.. рецензію про Ваші новели (А. Кримський).

ЛУНА́ (відбиття звуку від віддалених предметів, що сприймається як повторення первинного звуку), ВІДЛУ́ННЯ поет., ВІДЛУ́НОК, ВІ́ДГУК, ВІ́ДГОМІН, ВІ́ДЗВУК, ВИ́ЛЯСК, ВІ́ДГОЛОС рідше, ВІ́ДГУ́Л рідше, РУНА́ діал. Десь далеко прогув пароплав на Волзі, і луна попливла, покотилась по безмежній, як світ, степовій рівнині (С. Олійник); В цю мить за далеким лісом ударив грім. Над сонними хащами покотилося відлуння (Ю. Бедзик); В різних криницях луна теж була неоднакова, од неї народжувались не схожі відлунки, й ті відлунки вражали вас, бо навіть та сама криниця щоразу на ваш крик відповідала іншими відлунками (Є. Гуцало); А гудок все гудів. Часом він уривався, і тоді лише відгук лунав за Дніпром понад лісами та полями (А. Головко); Молодо, радісно засміявся (Довбуш), аж відгомін у горах розбудив (В. Гжицький); Ледь уловиш в шумі лісу Грізний відзвук грому (О. Ющенко); Різнобійний гамір, жарти, сміх вдарились у паркани, вилясками обізвались за городами (М. Стельмах); Десь далеко спалахували відблиски грозових блискавиць, і відголос грому віддавався в кімнаті гуркотом далекої канонади... (Я. Качура); Я чув відгул гармат (А. Малишко); І зник, пропав той тяжкий голос, тільки руна в яру гула (Т. Шевченко).

1) (луна, відгомін) echo; response

відгуки недавніх подій — echoes of recent happenings

2) див. відзив 1)

ві́дгук

[в’ідгук]

-ку, м. (ў) -ку, мн. -ки^е, -к'іў

【阳】

1) 回声; 反响, 反应

2) 作答, 回答, 回应

3) 评论, 意见, 评价, 批评

Абгляд

агляд

адказ

водгук

погляд

див. луна

Genljud, genklang, återklang

Ві́дгук, -ку; -гуки, -ків

Genlyd, efterklang

Gjenlyd, gjenklang