АРЕШТОВАНИЙ

АРЕШТО́ВАНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до арештува́ти.

Арештований співробітниками міліції торговець наркотиками був доставлений у районний відділ внутрішніх справ (з газ.);

// у знач. прикм.

Арештований злодій поводився зухвало (з газ.);

// арешто́вано, безос. пред.

Не встиг я придивитись до живого й шумкого шахтарського життя кругом себе, як мене .. було арештовано й посаджено в Бахмутську тюрму (С. Васильченко);

// у знач. ім. арешто́ваний, ного, ч.; арешто́вана, ної, ж. Той (та), хто перебуває під арештом; арештант, арештантка.

Між першими арештованими була Грицева мати (І. Франко);

Слідчий подав знак, і арештовану забрали (Я. Качура).

В'Я́ЗЕНЬ (той, хто перебуває в ув'язненні), УВ'Я́ЗНЕНИЙ, АРЕШТА́НТ, АРЕШТО́ВАНИЙ, НЕВІ́ЛЬНИК, ТЮРЯ́ЖНИК розм., КРИМІНА́ЛЬНИК заст., ОСТРО́ЖНИК заст., НЕВО́ЛЬНИК заст. Думали невдовзі налетіти на гестапівську тюрму і визволити в'язнів (А. Хижняк); Лобатий став ближче розглядати ув'язнених (О. Гончар); Охорона табору чекала з дня на день вагонів, щоб вивезти невільників далі на захід (О. Гончар); Мати й журилася тоді крізь дротяну сітку: — ..В селі он чоловіки як чоловіки, а ти вже кримінальник рік-річно (П. Козланюк); Острожник, який утече, арештант, новобранець — усі в ліс (Г. Хоткевич); У тій темниці пробувало сімсот козаків, Бідних невольників (пісня). — Пор. кайда́нник.

[aresztowanyj]

прикм.

aresztowany

(як ім.) arrestee, arrested person; prisoner

див. арештант

Арешто́ваний, -на, -не

Arrestant

Arrestert

Arrestant