АРЕШТО́ВАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до арештува́ти.
Арештований співробітниками міліції торговець наркотиками був доставлений у районний відділ внутрішніх справ (з газ.);
// у знач. прикм.
Арештований злодій поводився зухвало (з газ.);
// арешто́вано, безос. пред.
Не встиг я придивитись до живого й шумкого шахтарського життя кругом себе, як мене .. було арештовано й посаджено в Бахмутську тюрму (С. Васильченко);
// у знач. ім. арешто́ваний, ного, ч.; арешто́вана, ної, ж. Той (та), хто перебуває під арештом; арештант, арештантка.
Між першими арештованими була Грицева мати (І. Франко);
Слідчий подав знак, і арештовану забрали (Я. Качура).
В'Я́ЗЕНЬ (той, хто перебуває в ув'язненні), УВ'Я́ЗНЕНИЙ, АРЕШТА́НТ, АРЕШТО́ВАНИЙ, НЕВІ́ЛЬНИК, ТЮРЯ́ЖНИК розм., КРИМІНА́ЛЬНИК заст., ОСТРО́ЖНИК заст., НЕВО́ЛЬНИК заст. Думали невдовзі налетіти на гестапівську тюрму і визволити в'язнів (А. Хижняк); Лобатий став ближче розглядати ув'язнених (О. Гончар); Охорона табору чекала з дня на день вагонів, щоб вивезти невільників далі на захід (О. Гончар); Мати й журилася тоді крізь дротяну сітку: — ..В селі он чоловіки як чоловіки, а ти вже кримінальник рік-річно (П. Козланюк); Острожник, який утече, арештант, новобранець — усі в ліс (Г. Хоткевич); У тій темниці пробувало сімсот козаків, Бідних невольників (пісня). — Пор. кайда́нник.
-а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до арештувати. || арештовано, безос. присудк. сл. || у знач. ім. арештований, -ного, ч.; арештована, -ної, ж. Той (та), хто перебуває під арештом; арештант, арештантка.
[aresztowanyj]
прикм.
aresztowany
(як ім.) arrestee, arrested person; prisoner
див. арештант
Арешто́ваний, -на, -не
Arrestant
Arrestert
Arrestant