АНТИЛОГІ́ЗМ, у, ч.
1. філос. Несумісність категоричного силогізму із запереченням його висновків.
У І. Канта антилогізм є логічною утопією, чимось неможливим для людського духу, нездійсненним завданням для мислення (з наук. літ.).
2. лінгв. Спосіб найменування осіб чи речей, який порушує логічні закони.
Антилогізми у мові фіксують факти найменування особи чи речі, прямо протилежні щодо осмисленої їхньої оцінки (з наук. літ.).
-у, ч., лог.
Несумісність категоричного силогізму із запереченням його висновків.