ІДЕНТИФІКА́ТОР, а, ч.
1. Ознака, яка служить ідентифікацією для розпізнаваного предмета.
У період стрімкого розвитку багатопартійної системи в Україні зростає інтерес до вивчення символів як ідентифікаторів політичних партій, політичних відносин (з наук.-попул. літ.);
Поняття “рідна мова” не завжди відбиває реальну мовну поведінку, проте залишається досить значущим етнічним символом та ідентифікатором (із журн.);
// фін. Захисна ознака для встановлення справжності банкноти чи цінного папера.
Серія – це сукупність цінних паперів, банківських білетів, що випущені під одним ідентифікатором (з навч. літ.);
Ідентифікатор гривні;
// Ознака підтвердження істинності документів, матеріалів, правильності розрахунків і т. ін.
Ідентифікатор платежу;
Ідентифікатор трансакції.
2. інформ. Літерний ланцюжок символів, що використовують для іменування інформаційних та програмних об'єктів.
На виході процедури індексації отримують ідентифікатор слова, індекс слова, ідентифікатор структурного елемента тексту, до якого належить слово (з наук. літ.);
Прикладом фрагментів алгоритмічних мов можуть бути числа, ідентифікатори, службові слова (з навч. літ.).
-а, ч.
1) Ознака, яка служить для ідентифікації предмета, що розпізнається. || Захисна ознака для встановлення справжності банкноти чи цінного папера.
••
Ідентифікатор особи — відтворений у паспорті (документі) відцифрований образ особи.
2) розм. Той, хто здійснює ідентифікацію чого-небудь.
3) спец. Літерний ланцюжок, що його використовують для іменування об'єктів у програмуванні; у традиційних мовах програмування зазвичай вимагається, щоб першим символом ідентифікатора була літера. || Ім'я змінної величини.
[identyfikator]
ч.
identyfikator
Identifier