АЛІЛУ́Я

АЛІЛУ́Я, виг. Уживається у відправах іудейської і християнської релігій для вираження славлення бога. Кат лютує, А ксьондз скаженим язиком Кричить:"Те аеит! алілуя!.." (Шевч., II, 1953, 33). ◊ Співа́ти алілу́я кому, ірон., зневажл. — надмірно вихваляти кого-небудь. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 34.