НАЇЖА́ЧУВАТИСЯ (про тварин, птахів — піднімати сторч шерсть, щетину, пір'я від страху, люті або холоду), Ї́ЖИТИСЯ, НАЇ́ЖУВАТИСЯ. — Док.: наїжа́читися, наї́житися. Підійшовши до загороди, Сагайдачний якусь мить озирав кнура, що наїжачившись стояв у кутку станка (С. Добровольський); Вся їхня розмова була схожа на зближення псів, які при зустрічі спочатку їжаться, вигинають спини, потім обнюхують один одного і, пізнавши свого, примирливо лижуть шерсть (І. Цюпа); Сіла синичка на сосну. Наїжилася, голівку в крильця ввібрала (О. Іваненко). — Пор. 2. настовбу́рчуватися.
НАСТОВБУ́РЧУВАТИСЯ (НАСТОБУ́РЧУВАТИСЯ рідко) (про волосся, шерсть, щетину, пір'я — підніматися, ставати сторч), ВІДСТОВБУ́РЧУВАТИСЯ (ВІДСТОБУ́РЧУВАТИСЯ рідко), НАЇЖА́ЧУВАТИСЯ, НАЇ́ЖУВАТИСЯ (про коротке або колюче волосся, шерсть і т. ін.); СТОВБУ́РЧИТИСЯ, ДИ́БИТИСЯ розм. (ставати або стояти сторч); Ї́ЖИТИСЯ, Ї́ЖА́ЧИТИСЯ рідше, ГОРОЇ́ЖИТИСЯ розм., ЩЕТИ́НИТИСЯ розм. (про коротке або колюче волосся, шерсть і т. ін. — ставати або стояти сторч). — Док.: настовбу́рчитися (настобу́рчитися), відстовбу́рчитися (відстобу́рчитися), наїжа́читися, наї́житися, зди́битися, нагорої́житися, нащети́нитися. Волосся на голові настовбурчилось вгору, ніби легкий пух (І. Нечуй-Левицький); При посмішці вуса його ворушилися, наїжачувалися ще більше, ніж звичайно (В. Собко); Неголена борода, наїжившись, мов їжак голками, сивою щетиною, здавалось, поділяла обурення свого хазяїна (М. Коцюбинський); Вуса під носом стовбурчилися їжачком (І. Волошин); Волосся почало дибитись (Словник Б. Грінченка); А й справді, — глубінь (глибінь), що Господи! Волосся їжиться, як погляну в спід! (І. Франко); Шерсть на собаці їжачилась (Б. Харчук); В нього кроки широкі, ..вуса нагороїжились... (С. Чорнобривець); Обличчя начальника.. збуряковіло, цупкий вус його сердито нащетинився (О. Гончар). — Пор. 1. стирча́ти.
ЩУ́ЛИТИСЯ (стискатися, намагатися стати меншим від холоду, болю, страху тощо), ЗІЩУ́ЛЮВАТИСЯ, КУ́ЛИТИСЯ, СКУ́ЛЮВАТИСЯ, ЖА́ТИСЯ, Ї́ЖИТИСЯ, СУТУ́ЛИТИСЯ, СКО́РЧУВАТИСЯ (згинаючись, горблячись). — Док.: зіщу́литися, пощу́литися, ску́литися, зжа́тися, з'ї́житися, пої́житися, зсуту́литися, ско́рчитися. Тимко щулився від вранішньої прохолоди (Григорій Тютюнник); Огей зіщулюється, немовби йому раптом стає зимно (О. Досвітній); Карпо стояв біля Оленки й розповідав про вовків.. Оленка слухала й кулилася од ляку (Є. Гуцало); Батько скулився від морозу (І. Франко); Жметься, гнеться, як кургузий дідько (М. Номис); У цеху було холодно, і Семен увесь час їжився (В. Собко); Цього похмурого дня вони теж сутулилися од холоду (М. Трублаїні); Очі його ненароком впали на вікно, і він скорчився од болю (М. Коцюбинський). — Пор. 1. зігну́тися.
їжуся, їжишся, недок.
1) Підійматися вгору; стовбурчитися.
2) Підіймати сторч шерсть, пір'я й т. ін.; настовбурчуватися (про тварин, птахів).
3) перен., розм. Те саме, що бундючитися.
4) Те саме, що кулитися; щулитися.
Дієприслівникова форма: їжившись, їжачись
ї́житися
[йіжиетиес'а]
йіжус'а, йіжиес':а, йіжиец':а, йіжац':а; нак. йіз'с'а, йіжтеис'а
【未】
1) (毛发等) 直立起来, 竖起来
2) 扎毛, 竖起毛来(指动物)
2) 转 口 生气, 大发脾气, 怒发冲冠
[jiżytysja]
дієсл.
jeżyć się
див. мерзнути; стовбурчитися
Ї́житися, ї́жуся, ї́жишся; не ї́жся, не ї́жтесь
(настовбурчуватися) to bristle up